Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Уважно прочитала звіт кобеляцького міського голови Олександра Ісипа, надрукований в газеті, і хочу зробити з цього приводу кілька зауважень. Думаю, що маю на це право. Адже багато років живу в Кобеляках та й звіт, напевне, оприлюднювали для обговорення і висловлення зауважень та пропозицій. Отже, зауваження перше. В розділі 3, присвяченому соціальному захисту, чомусь жодного слова не сказано про численну категорію «дітей війни». Міський голова пише про дітей-сиріт, дітей-інвалідів, учасників та інвалідів війни. А от словосполучення «діти війни» він не вжив жодного разу. До речі, я помітила, що це вже тенденція. Так і 8 травня 2007 року на святковому вечорі до Дня Перемоги у виступах міського голови, а також голови РДА Олега Решетила, голови райради Володимира Жукова нічого не було сказано про дітей війни. Ніби їх і немає. Напевне, не може покоління молодих керівників уявити, як це – бачити в літньому небі літаки з хрестами на крилах замість ластівок. Не бачили вони і чорне обгоріле зерно пшениці, спаленої фашистами. Не знають, як жити кількома сім’ями в одній землянці. У школі післявоєнні діти писали огризками олівців на клаптиках газети. В літню пору користувались чорнилом, зробленим із бузини. Зошити ж були в одному екземплярі для всіх шкільних предметів. Тодішні діти практично не мали дитинства, їм доводилось багато працювати і мало їсти. Але вони були ще й голодними до науки. Можливо саме тому, отримавши освіту, здійснили безліч наукових і трудових подвигів – збудували шахти і заводи, освоїли цілину і Крайню Північ, вийшли в космос. Діти війни заслуговують на увагу і шану! І тому, коли через кілька місяців Ви, Олександре Михайловичу, будете виголошувати з трибуни святкову промову, згадайте і про них. А ще краще частіше навідувати до цих людей. Від них можна почути багато цікавого і корисного. Зауваження друге. Воно стосується шостого розділу. Розповідає міський голова, як після оголошення тендеру була побудована автобусна зупинка поряд із районним вузлом зв’язку. Та, на мій погляд, то лавочка на протязі, поряд із продуктовим магазином, а не повноцінна зупинка. На ній немає навіть назви, не кажучи вже про розклад руху автобусів. Останні зупиняються лише за бажанням водія. Ще одне. Чому б міській владі не організувати рух маршрутного таксі, щоб можна було за помірну плату дістатися з одного кінця Кобеляк в інший (до ЦРЛ, УЕГГ, Пенсійного фонду, в інші установи). Також мені цікаво куди зник тротуар з вулиці Огія на дільниці від казначейства до площі Перемоги. Зараз на тому місці паркуються автомобілі, змушуючи пішоходів виходити на проїжджу частину. Чому біля магазинів та аптек, де є сходи, немає пандусів та поручнів. І якщо вже всерйоз говорити про благоустрій та санітарний стан міста, то не можна не згадати ще одну важливу проблему. Протягом останніх кількох років в день святої Пасхи в Кобеляках вельми своєрідно проводиться обряд освячення. Він відбувається на тротуарі площі Перемоги, де торгують, ходять, курять і плюють на землю. Кошики із продуктами стоять майже під колесами машин. Чому освячення не проводиться на території церкви? Це питання спільно повинні вирішити влада, церква і санітарна служба. Третє зауваження. У розділі 10, в якому мова йде про підприємництво, повідомляється про відкриття нової аптеки і аптечного пункту. Ставлю до відома, що аптека в місті лише одна - №146 та філіал в ЦРЛ. Щоб цей заклад відповідав назві і змісту, потрібно, щоб він відповідав і ряду вимог. Зокрема вона повинна мати певну площу, набір приміщень (для приготування і зберігання розчинних форм і т.д.). Також обов’язково повинні бути в наявності відповідне устаткування та штат працівників із вищою фармацевтичною освітою. Необхідно дотримуватись і визначеного температурного режиму в усіх приміщеннях. Із сказаного виходить, що 15 закладів із авторитетною назвою «аптека» є звичайними магазинами. А в одному із них взагалі поряд із ліками продається біжутерія та пряжа. Окремого «відзначення» потребують і «аптеки», розташовані в приміщенні критого ринку, яке взимку не опалюється. Між тим відомо, що якщо препарат замерзає, а потім розмерзається, він є чим завгодно, але не медикаментом. Ось такі зауваження як жителя Кобеляк і виборця. З повагою до редакції та міського голови, який чи не вперше виніс пудсумки роботи на розсуд громади.
Головна 
