Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
НА ВОДОХРЕЩА КОБЕЛЯЧАНИ СВЯТЯТЬ ВОДУ, КУПАЮТЬСЯ В ОПОЛОНКАХ І ЇДЯТЬ «ГОЛОДНУ КУТЮ»
10:54
Купання у крижаній воді... Декому від самої думки про цю процедуру стає зимно. А є ж люди, які демонструють просто фантастичну витривалість до холоду. Як, наприклад, чеський військовий льотчик Ян Новак, про якого автор статті нещодавно прочитала. Він років двадцять тому був учасником багатьох міжнародних семінарів із моржування. Новак занурювався у крижану воду з головою, не з’являвся на поверхні по кілька десятків секунд, а вийшовши на берег, замість того щоб одягати кожух, падав на сніг, наче на пісок Маямі-Біч. У Кобеляках також є «специ» з моржування. Святим Богоявленням, Хрещенням Господа Бога та Спаса нашого Ісуса Христа завершується цикл зимових святок. Напередодні свята Богоявлення, 18 січня, робилася остання, пісна кутя. Від цього походять народні назви свята — Голодна або Плаксива Кутя, а також друга Вілія, Йордань, Водосвяття, Водохреща. Останні назви зумовлені основним змістовим моментом обрядовості й вірувань цього свята — символікою посвяченої води та хреста, що перемагають нечисту силу, очищають від неї весь людський простір. Освячена як у переддень свята, так і 19 січня вода мала властивості зцілювати людей від хвороб фізичних і душевних, захищати від впливу всього лихого. Християнський за своєю суттю обряд Великого водосвяття доповнювали народні звичаї, обряди та вірування. Цього дня, як і перед Різдвом, не працювали важко, суворо постували, варили пісну кутю. В богоявленське надвечір’я готувалася остання святочна вечеря, неодмінно із непарною кількістю пісних страв, частина від яких призначалася для душ предків. Після трапези «проганяли кутю», цей обряд знаменував завершення різдвяно-новорічних святок. Кутю забирали з покуті, де вона стояла зі Святвечора, промовляючи: «Іди, кутя, із покутя, а узвар — на базар». Вважалося, що опівночі стаються великі чудеса: на одну мить вщухає вітер, запановує цілковита тиша й відкриваються небеса. О такій порі можна дізнатися про своє майбутнє, висловити заповітне бажання, що обов’язково збудеться. А ще можна почути, як худоба говорить людською мовою. Особливої сили набуває вода в усіх водоймах: течія зупиняється, вода починає хвилюватися, стає цілющою, перетворюється на вино. Зазвичай, ранком, в очікуванні урочистого посвячення води, до «йордані» — ополонки у вигляді хреста (дуже шкода, що у Кобеляках останніми роками ця чудова традиція втрачає свою актуальність) — сходилися всі мешканці. Жінки несли в руках «трійцю» — три зліплені докупи свічки, прикрашені сухими квітами, калиною, намистом і стрічками. Таку «трійцю» зберігали вдома під образами, адже вона вважалася дуже помічною від усіх негараздів: відводила бурю, грім, страхи й усілякі напасті. Цього року у Кобеляках традиційно освячували воду двічі: у переддень свята – 18 січня, і на Водохреща – 19-го. За словами отця Василія, настоятеля Свято-Миколаївської церкви, кількість людей, що бажали освятити воду, була приблизно такою ж, як і торік. - Зазвичай приходять люди похилого віку, молоді, звісно, менше, - говорить отець Василій. – Вже кілька років проводжу обряд освячення води не на річці, а на території церкви. Причин цього є кілька. По-перше, те, що великих морозів, як раніше взимку, зараз немає, тож вирубувати хрест на льоду було б небезпечно, адже крига недостатньо промерзла. Крім того, людям похилого віку, які здебільшого приходять на освячення, до річки далеко ходити, тож, тільки йдучи назустріч людям, освячую воду в церкві. Але якщо буде бажання громади йти до водойми, то наступного року так і зробимо. До того ж, як розповів батюшка, вода в канун Водохреща набуває цілющих властивостей, не псується довгий час. Людина, яка не має можливості прийти на обряд освячення води, може набрати води у ніч з 18 на 19 січня з річки чи колодязя й навіть та вода буде святою, але, звісно, якщо людина, яка її набиратиме й використовуватиме, матиме віру в серці. По всій Україні зберігається й нині звичай купатися у водоймах на Водохреща. Не забувають про цю давню традицію й у Кобеляках. У народі кажуть, що купання у водоймищі 19 січня не лише додає здоров’я, а й очищує душу, а дехто навіть стверджує, що знімає гріхи. Більшість тих, хто купається на Водохреще, є люди підготовленi. Є і такі люди, які купаються раз на рік, або ті, хто вирішив ризикнути вперше. Цього року у Кобеляках на березі Ворскли біля Дніпропетровського мосту зібрались і перші, й другі, й треті. Прийшли і глядачі. На дворі був легкий морозець, але вітерець був не дуже приємний, як на мене. Не знаю, щоб змусило мене роздягтися у таку погодку. У «живій» воді купались «моржі» «зі стажем» – Олександр Вертелецький, викладач Кобеляцької музичної школи, та Сергій Галушко, секретар міської ради. - Купатися починаю зазвичай з осені, - говорить Олександр Васильович. – Пам’ятаю, торік було набагато холодніше на Водохреща, ніж сьогодні. Мій «загальний стаж» зимового купання налічує вже сімнадцять років. Це прекрасна традиція, яка зміцнює, загартовує мене, в першу чергу — духовно. Хоча, звичайно, це і фізичне випробування. Після купання у крижаній воді завжди почуваєш себе у прекрасній фізичній формі. Тим, хто не купався, я б радив для початку походити босими ногами по снігу, перш ніж починати купання в ополонці. - Вперше я пірнув у ополонку більше десяти років тому, - говорить Сергій Станіславович. – Ще молодим спеціалістом, коли працював у Нових Санжарах, вирішив спробувати. Тепер зимове купання – як наркотик, вже три роки ми з Олександром Васильовичем ходимо разом до Ворскли 19 січня, щоб скупатися. «Моржі» з досвідом купаються періодично «в чому мама народила», але на Водохреще — з поваги до релігійного свята і через те, що було багато людей — пірнули в ополонку в білизні. Того дня у крижану воду наважилася пірнути й дівчина-новачок у цій справі, порівняно зі «спецами» Галушком та Вертелецьким. Світлана Ільченко, а саме так звати сміливицю, вилізши з води, сказала, що їй зовсім не холодно і почуває вона себе дуже добре. На що Сергій Галушко відповів їй: - Наступного року знов захочеш пірнути в ополонку, адже спробувавши раз, обов’язково захочеться вдруге. Моржування – це наркотик, перевірено на собі. До речі, автора статті теж пообіцяли залучити до зимового купання. Що ж… Є над чим подумати до наступного року. Поки моржі-кобелячани одягались, до річки під’їхала машина, з якої вийшов чоловік і одразу ж попрямував до води. Через хвилину він уже купався в освяченій йорданській воді, яка приносить здоров’я, змиває гріхи й очищує душу…
Головна 
