Гайдай і сам не заперечував, що з юності мріяв про сцену і хотів бути саме актором, незважаючи на свою природну сором'язливість і те, що не вимовляв букви "р" і "л". Він вступив у студію при Іркутськом обласному драмтеатрі, яку закінчив у 1947 році.

Незважаючи на те, що він грав головні ролі, повністю задоволеним Гайдай не був. У 1949 році він поїхав у Москву, де вступив на режисерський факультет ВДІК (майстерня Александрова).

Гайдай не відразу звернувся до комедії, свою першу цілком серйозну стрічку Довгий шлях (1956) він зняв за сибірськими оповіданнями Короленка. Але саме цей фільм дозволив режисерові Михайлові Ромму розгледіти в Гайдаї дар комедіографа. Саме в майстерні Ромма з'явилася його перша комедія - Наречений з того світу (1958) з Георгієм Віцинмм і Ростиславом Пляттом у головних ролях. Стрічку назвали надто гострою і пустили другим екраном. Провалилася і наступна, ідеологічно витримана кіноповість Тричі воскреслий (1960).

Гайдай впав у депресію і виїхав в Іркутськ, до батьків, де, сидячи на горищі серед довоєнних сатиричних журналів, придумав нову комедію.

Коли, згадує Гребешкова, Гайдай прочитав їй "сценарій" дев’ятихвилинного фільму Пес Барбос і надзвичайний крос, вона, щоб не засмучувати чоловіка сказала - "Вражаюче!".

Так і вийшло, короткометражка започаткуввала новий жанр у радянському кінематографі - ексцентричну комедію. Ці ж герої, яких зіграли Віцин, Моргунов і Нікулін, перекочували в короткометражку Самогонники (1962), Операцію Ы та інші пригоди Шурика (1965) і Кавказьку бранку (1966).

У 1968 році Гайдай зняв картину Брильянтова рука, що одержала Державну премію в 1970 році. А в 1971 році на екрани вийшла його мрія - комедія 12 стільців. З 22 претендентів на роль Остапа він вибрав нікому не відомого Арчила Гоміашвілі.

У 70-і роки Гайдай поставив ще дві комедії, Іван Васильович змінює професію (1973) і Не може бути! (1975). На початку 80-х - За сірниками і Спортлото-82, потім пішли фільми часів перебудови - Небезпечно для життя! (1985), Приватний детектив, або Операція Кооперація (1989) і На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі (1992).

Усього, по підрахунках кінознавців, сукупна аудиторія фільмів Гайдая склала більше 600 мільйонів чоловік.

Помер Гайдай від ускладнень після запалення легень 19 листопада 1993 року. Два роки тому на батьківщині Гайдая, у місті Свободний Амурської області, був відкритий пам'ятник кінорежисерові.