Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Цілком можливо, що ті із функціонерів районної організації політичної партії «Народний Союз «Наша Україна», хто вирішив проводити партійне зібрання відкрито, із запрошенням ЗМІ, вже з десяток разів пожалкували про своє рішення. Краще провели б його тишком-нишком у підвалі, за зачиненими дверима, подалі від сторонніх очей та вух. Але сталося те, що сталося. Навіть на традиційній апаратній нараді в РДА згадували про гучну нашоукраїнську конференцію. До автора цих рядків також підходили і телефонували під час і після зібрання. Питання, в основному, було одне: «Що будеш писати?». Відповідь: «Те, що бачив і чув особисто. І трішечки того, що думаю». Приїзд голови облдержадміністрації Валерія Асадчева трішки сплутав редакційні плани і тому на звітно-виборну конференцію НСНУ представники «ЕК» потрапили із запізненням. До речі, нас туди офіційно не запрошували. Але, виявивши в залі, і не виганяли. Як стало відомо з подальших розмов із делегатами конференції та колегами із «колоса» початок зібрання був звичним для таких заходів і не надто цікавим для журналістської братії. Та ніби спеціально для візиту «ЕК» з трибуни та залу почали лунати вельми інтригуючи промови і репліки. Як завжди ексцентричний, Олександр Андрійко, сидячи десь далеко на гальорці, почав голосно запитувати у президії чи допоможуть йому юристи НСНУ скласти позовну заяву на однопартійця Валерія Асадчева. А трішки пізніше той же Олександр Тарасович пристрасно розкритикував керівництво партії за відірваність від низів. Він говорив: «Самі на «джипах» їздите, а рядовим партійцям ні грошей на проїзд на конференцію не даєте, ні бутербродами не пригощаєте». Та, як виявилося, пізніше репліки Андрійка стали далеко не найоригінальнішими «родзинками» дійства. Він став лише своєрідним провісником майбутньої бурі. Хоча коли на трибуну вийшов заступник обласної парторганізації, він же заступник голови Полтавської обласної ради Петро Ворона, зал нібито притих і слухав промовця уважно і спокійно. Виступ Петра Васильовича можна умовно розділити на кілька тез. В одній із них він охарактеризував бачення керівництвом обласної парторганізації нового керівництва організації районної. Яке повинно прийти на зміну Анатолію Хорішку, котрий вже досить давно подав у відставку. Новий керівник, за словами Петра Ворони, повинен стати справжнім прапором організації, здатним вселити у всіх однопартійців дух перемоги. На думку «області» такою людиною в Кобеляцькому районі є депутат райради, директор міської школи №2 Світлана Гринько. Також Петро Ворона наголосив, що не потрібно гнатися за кількістю членів партії. Нехай їх буде менше, але вони користуватимуться беззаперечним авторитетом серед своєї громади. Водночас партійні осередки повинні бути створені в кожному селі. Дуже цікавою для присутніх в залі видалася теза про підготовку кадрів. Заступник голови облради з цього приводу сказав слідуюче: «Досить Кобеляцькому району бути відділенням лісництва». Щоправда, від озвучення прізвищ «лісників» промовець утримався. Натомість закликав колег готувати в своїх рядах кадровий резерв із молоді. І закінчив свою промову Петро Ворона звучним голосом: «Час сплячки минув». Буквально сприйнявши його заклик, делегати ще трішки поговоривши, взялися до вирішення головного і найскладнішого (як стало зрозуміло із подальшого розвитку подій) питання повістки денної. А саме – виборів голови районної партійної організації. Голосувати вирішили таємно, шляхом вкидання бюлетенів у спеціальну скриньку. Претендентів на керівну посаду було двоє – вже згадувана Світлана Гринько та керівник сільгосппідприємства «Агросвіт» Валерій Андрушко. Коли голоси підрахували, то виявилося, що із великою перевагою – 64 проти 16, переміг Валерій Михайлович. І тут почалося. Частина делегатів, а це були переважно жителі Кобеляк і депутати райради, одразу висловили невдоволення подібним розвитком подій. Пролунали репліки на кшталт того, що делегатів на конференцію підбирали під одного кандидата. Говорили й про те, що не був витриманий затверджений раніше регламент. Зокрема, не дали прозвітувати депутатам райради. Інша частина залу (від редакції: його більшість) навпаки вітала з перемогою Валерія Андрушка і дорікала опонентам за необ’єктивність. «Олії у вогонь» підлила і раптова поява на сцені депутата міськради Романа Матюхова. Він голосно обурювався тим фактом, що його не запросили на конференцію. І тут Анатолій Хорішко запропонував виключити Романа із політради районної організації. За те, що під час виборів той очолював дільничну виборчу комісію зайнявши цю посаду від БЮТу. І цим нібито зрадивши свою партію. Коли ж Роман Володимирович відповів, що рідна парторганізація просто-на-просто не надала йому роботу на виборах, йому зауважили: «Так Ви ж 2 тисячі за це попросили». Після цього «гальма» відмовили майже у всіх. Депутати райради від «Нашої України» майже в повному складі покинули зал. Петро Ворона зауважив, що конференція відбулася із явним порушенням Статуту партії. І тому контрольно-ревізійна комісія обласної організації може з цього приводу висловити серйозні претензії. Це ще більше обурило тих, хто в залі залишився. Йому закидали: «А якби ваш кандидат виграв, ви б те порушення помітили?» Анатолій Хорішко, якому в принципі втрачати вже не було чого, прямо заявив про тиск з боку керівництва обласної парторганізації. Анатолій Проскура в свою чергу вважає, що обласники підтримують партійців-бізнесменів, забуваючи про простий люд. Після такого обміну взаємними обвинуваченнями, в подальшому хід конференції заключався в обміні запитаннями і відповідями делегатів і Петра Ворони. Який в кінці-кінців таки стримано привітав Валерія Андрушка. Хоча останньому святкувати перемогу ще, певно, ранувато. Адже легітимність конференції ще можуть піддати сумніву. Хоча що це змінить? Хіба що зовсім нових делегатів на нову конференцію наберуть. А взагалі-то, кобеляцьким нашоукраїнцям навіть позаздрити можна. Навряд чи якась інша парторганізація в районі осмілиться не дослухатися до голосу «зверху». А тут така демократія, така внутрішньопартійна дискусія! От тільки б рівень дискусії не завадило підняти. А то демократію можна плавно перетворити в охлократію.
Головна 
