Зізнаюся чесно, що коли дізнався про готовність і бажання зустрітися із представниками ЗМІ керівника оперативної групи «Центр» Комітету Держрибохорони Сергія Шрамова, то був здивований. Ще більший подив викликала розмова із цим посадовцем. А можливо, бізнесменом? З першої зустрічі навіть точного визначення не дасиш.
Так от, Сергій Шрамов здивував своєю абсолютно адекватною і спокійною реакцією на критичні публікації «ЕК» щодо здійснення ним забудови в регіональному ландшафтному парку «Нижньоворсклянський». Він не висловив ніяких претензій, образ чи чогось подібного. Про якісь погрози судом чи іншими методами впливу мова взагалі не йшла.
В своїй журналістській практиці із подібною реакцією довелося зіткнутися ледве не вперше. В основному герої наших критичних публікацій в кращому випадку просили не роздмухувати скандал далі. А більшість із них попереджали, що «затягають» по судах, знайдуть компромат на редакцію і так далі і тому подібне.
А тут Сергій Шрамов висловив бажання зустрітися, поговорити, більше того – надати цікаві для редакції матеріали для можливих газетних публікацій. Та все ж розпочали ми нашу розмову із тієї вже майже знаменитої забудови на острові Нові Кучугури, що поряд із селом Орлик. Сергій Шрамов розповів, що в цьому селі жили його дід і бабуся. Їх в тій місцині знали всі, адже займали родичі Шрамова неабиякі, як для села, посади. Наприклад, дідусь був головним лісничим Єкатеринославської губернії. Бабуся завідувала дитячими притулками.
Сам Шрамов відпочивати в Орлику та на Нових Кучугурах почав дуже давно. За його словами, всі в селі про це знають, ні для кого це не було і не є таємницею. Його дядько взагалі жив на острові із квітня і до кінця осені кожного року. Сусідив там із колгоспними пастухами, котрі доглядали корів і бичків. По приїзду на острів кожної весни Шрамови заставали на місці тимчасового житла пустку. Його, житло, спалювали і розтягували браконьєри.
З 2003 року Сергій Шрамов почав створювати на Нових Кучугурах власну, більш серйозну інфраструктуру. Земельну ділянку придбав у одного із місцевих жителів. Дозвіл на це отримав в тодішнього голови сільради Анатолія Калиушки.
- Сергію Миколайовичу, та все ж – невже якби все на Нових Кучугурах було законно, туди б їздили депутати, писали статті журналісти, обурювалися екологи? Які взагалі перспективи можуть бути у забудови на заповідній території.
- Давайте поки що не будемо говорити про перспективи. Ще йде розгляд кримінальної справи. Так, кримінальна справа є, і ніхто не збирається цього приховувати. Але ж це ще не злочин. Давайте доживемо і почуємо вердикт суду. Цілком можливо, що та земельна ділянка буде узаконена за правом набувальної давності. Але, ви знаєте, це питання мене не дуже хвилює. Це просто головний біль і не більше того. Буде рішення, щоб забрати будівлі на користь держави – нехай забирають.
- І що ж Вас хвилює більше, аніж можлива втрата п’яти ошатних будиночків?
- Ви знаєте, я людина достатньо забезпечена. Тому можу вже не хвилюватися про своє матеріальне благополуччя. В бізнесі я вже реалізував себе, а тепер хочу навести порядок на воді. В тому числі і у Кобеляцькому районі.
- …?!!
- Так, можете вірити, можете – ні, але мені небайдужа доля стану рибних запасів і довкілля України. Кілька років я пропонував свої послуги Держкомітету рибного господарства. Та згодився на співпрацю лише нинішній керівник цієї структури Володимир Волков. Очолювана мною оперативна група «Центр» підпорядковується виключно йому. Наші повноваження розповсюджуються на водну акваторію від Києва до Хорола. На кожній великій водоймі у нас є своя база. Та найбільше роботи у «Центру» не в Кобеляцькому районі, а на Сулі. Це найбільш рибна і найбільш криміногенна річка Полтавщини. А головними ворогами риби, як правило, є люди в погонах, котрі і самі браконьєрствують, і «дах» для кримінальних структур створюють. Саме вони і є основною ціллю для «Центру». Дрібні порушники нас не цікавлять.
- Ну й вдалося Вам вже чогось досягти?
- Вдалося. Крім вже оприлюдненого Вашою газетою та іншими ЗМІ затримання на Сулі посадовців з екологічної інспекції, «Центр» вже провів ряд інших «гучних» операцій. В тому числі і в Кобеляцькому районі. І знову в скандальній ситуації були замішані посадовці, які повинні оберігати довкілля. Ви взагалі в Орлику на базі Дніпродзержинського УТМР бували?
- Так, і зовсім недавно.
- Бачили, які там будиночки стоять, як берег каналами розпаханий?
- Бачили і вже писали про це.
- Так от, там теж не обійшлося без людей у погонах. Зараз вже розгортається неабияка «війна» з цього приводу. І ми ще надамо вам чимало цікавої інформації.
- Будемо дуже вдячні.
Ось така зустріч, така розмова. Війна з браконьєрами у погонах – дуже екстравагантний засіб самореалізації. Чи не так? А втім. Можливо, у багатих свої дивацтва?