Малопомітна стаття «У постійних комісіях» викликала у мене підозру і погане передчуття, а коли прочитав до кінця – величезне обурення. Адже комісія під головуванням Вікторії Шкарбан прийняла рішення про переведення відділу праці і соціального захисту з будинку колишнього райсоцзабезу аж у приміщення колишнього «Агробуду». Наведені для цього аргументи непереконливі і навіть безглузді. Перше: приміщення «Агробуду» просторе і його можна купити недорого (за скільки - невідомо), але ж всього за 2 км у Кунівці можна купити ще дешевше. Друге: А.М.Кісіль запевняє, що нинішнє приміщення тісне і відвідувачам доводиться сидіти по півдня в тісному коридорі або чекати на вулиці. Щодо черг, це правда, сам два дні стояв, щоб поставили штамп у пенсійному «Дитина війни», при цьому кілька разів бігав, як і всі, до книгарні, щоб купити..., файлики, 3 аркуші паперу (і сміх, і гріх). Але працюйте так, щоб люди не стояли в чергах.
Щодо тісноти для працівників, то це неправда. Свого часу в цьому будиночку розміщувався районний архів і райсоцзабез. Крім інспекторів і контролерів сиділо 8 чоловік обліковців, які на рахівницях нараховували і перераховували пенсії. З того часу спочатку скоротили 8 обліковців, в зв’язку з переходом на виплатний центр, потім переведено архів, потім відокремлено пенсійний фонд, рахівниці замінено на комп’ютери, а населення району скоротилось майже на 10000 чоловік.
Цікавить одне – чому Анатолій Кісіль не пояснив пані Шкарбан, що відвідувачами відділу є інваліди і учасники війни, діти війни, ветерани праці, пенсіонери та інші найбільш незахищені категорії кобелячан? Чому ніхто не поцікавився, як цим людям добиратися до того просторого «Агробуду»? Чому члени комісії, депутати райради переймаються інтересами кількох чоловік, працівників цього відділу, які, до речі, теж не в захваті від цього переводу, і нехтують інтересами тисяч своїх виборців? Безліч «Чому?», а відповідь одна – особнячок у затишному місці центрі міста приглянувся комусь із можновладців. Це лише передчуття, але не безпідставне. Свого часу цей будиночок теж будували для обраних, але у тодішнього райкому вистачило і мудрості, і совісті не віддати у власність найзатишніший куточок Піонерського парку. Зараз райкомів багато, а от щодо мудрості і совісті, то на заміну їм прийшли влада і гроші. Очевидно, якісь передчуття мав і Петро Васильович Маник, який виступив проти виселення відділу соціального захисту, як кажуть в народі, «до чорта на кулички». Гадаю, своє слово з цього приводу повинні сказати й інші партії, районна та міська ветеранські організації, громадська організація «Союз-Чорнобиль» та «Захист прав «Дітей війни».
На моє переконання, цей відділ повинен залишатися в центрі міста, неподалік від влади, оскільки працює він за принципом «Скачи, враже, як пан скаже», і поруч з автостанцією, щоб сільські мешканці не тільки не стояли в чергах, а й не ночували в коридорах просторого «Агробуду».
Як завжди, маю пропозицію: для пані Шкарбан – якщо приймаєте рішення про вивільнення приміщення, одразу вирішуйте і озвучуйте ім’я його наступного власника. А ще краще - висуваючи будь-кого на найвищі посади, подавати інформацію - на зразок шлюбних оголошень: «чесний, порядний, житлом забезпечений…»