Це дуже добре, що в нас є така газета, як «Ехо Кобеляк». Ця газета настільки демократична, що кожен керівник може в свій день народження сказати своєму заступнику, помічнику чи родичу: «Ану напиши про мене що-небудь хороше, що я самий кращий і пухнастий, що не голю ноги, а вони в мене такі й були». Якби не «Ехо», ми б задихнулися від брехні. В останніх номерах газети багато уваги приділяють перенесенню соцзахисту на околицю міста. Я думаю, що керівництвоу просто нічим займатися, от і придумали собі проблему. На даному етапі економічного розвитку району, який іде так швидко, що безробітні і бездомні за цим «розвитком» не встигають і так і залишаються без роботи і без житла. Треба вирішувати питання не про якийсь там соцзахист, а про будівництво мавзолею для перших «ліц» району, депутатів та їх прихильників. Мавзолей можна було б розмістити на галявині в парку, що поряд зі соцзахистом. Для будівництва можна залучити як бюджетні кошти, так і внески спонсорів. Також, я думаю, можна замовити на Полтавському склозаводі скляні гроби із кондиціонерами. Зараз, на даному етапі, найважливішим є увічнення пам’яті керівників Кобеляцького району всіх рангів, а не різні там дурниці. Наприклад, піднімають проблему прибирання сміття. Самі його прибирають, потім про це пишуть в газеті. Їм що, більше нічого робити? Нехай все сміття валяється на вулицях, побільше кидайте сміття!!! Бо коли не буде сміття, нам стане сумно. Як це так, без сміття? Ніде буде пройтись, нічого буде буцнути ногою. А головне, не буде про що писати в газету. Не дай Бог, патріотично налаштовані громадяни почнуть писати про владу – міліцію, суддів, прокурорів та ще й з «хваміліями».
Я думаю, крім збереження смітників треба «віднайти» кошти та завезти в місто ще сотні дві бродячих собак з інших, сусідніх районів, а то своїх у нас мало. Це теж важлива тема для обговорення.
Та ще треба занятись «конкретно» підприємцем Олійником. Це ж він в усьому винен. «Обварив» металом танцмайданчик та ще його й пофарбував. Я думаю, за це Олійника треба просто зварити в казані і з’їсти. Мало того, він же збирається в парку шуміти. «Танці» ще в 1947 році побудували - і нікому 50 років не «шуміло». А тут з’явився Олійник, танців йому захотілося. Бач який! Торби, могоричі, подачки нікому не носить – має проблеми. Це ж «конєшно» основне питання – Олійнику «не дать» займатись підприємницькою діяльністю. Як у людини немає «криші» - можна на нього наїхать. От як в чоловіка «криша» є і десяток людей в масках з автоматами, так на нього «наїхать не получається». Бо наїдеш – можна накласти велику кучугуру на острові Нові Кучугури. Колись на «танці» до Олійника прийшла міліція – всіх «строїти». Підприємець сказав, що міліція не дає дихать, почались «потасовки», «заворушення». «Міліції» наступили на руку. Добре, що нікого не вбили. Олійнику за це дали б десять діб «сроку».
Воно, бачте, когось можуть за одне слово посадити. А як якийсь міліціонер вб’є людину, і не одну, так його ще поставлять і начальником. І у всіх – і у членів адміністрації, і депутатів, і голови райради, і голів комісій райради язики позатягує глибоко-глибоко. Всі будуть боротися з Олійником. Це ж більш безпечно, ніж боротися з міліцією і прокурорами. Я думаю, що в Олійника бізнес не «получиться». Тому що він доступу до бюджетних грошей не має. А ось є в мене один знайомий лікар, так в нього все «получається». Він за державні кошти суд «забашляв» меблями, прокуратурі підвіз комп’ютерний стіл. Взагалі, добра душа – всіх нагодує, напоїть. А воно ж коли «на шару» - п’ється з двох стаканів. А потім ці, що пили «на шару» - у них то печінка, то серце від перепою турбує. Вони знову до лікаря – болить. А, у вас болить? Де? Печінка – це триста гривень, серце – 500 гривень. І так йому «шарова» горілка сторицею повертається. Бо з’їдять-вип’ють на 100 гривень, а повертають тисячу. Оце мудрий бізнес!!!
Так що ви, пане Олійник, годуйте їх, а головне – напувайте. Тоді бізнес піде і шуми над лівим вушком зникнуть. Я прийшов до висновку, що лікарі, прокурори, судді, міліціонери живуть дуже довго. От була в Кобеляках кампанія з трьох чоловік – комірник, заготівельник і лікар. Грали в карти, розмовляли, випивали по сто грам. Так комірник і заготівельник померли вже давно. А наливали ж все порівну.
Так же судді і прокурори. Ніби вже він повинен «по возрасту» і померти, ніби вже його й немає, зник. Коли ні, прийшла весна, виглянуло сонечко і тут з’являється він з ціпочком, в старенькому пальтові, в ондатровій шапці – ще тій, за триста рублів, зігнутий – але живий. Підсліпувато дивиться на людей своїми скляними, поросячими «глазками». Так і здається, що зараз вчепиться комусь в горло.
А хороші, трудящі люди помирають.
Жив чоловік, крутився, метався. Дбав добра для дітей та внуків. В 24 години лягав і в чотири ранку вставав. Все думав: «Ось іще трошки наладю діла» та й буду гратись з внуками чи дітками. Думав, піде з ними до річки, чи як приїде цирк, то на виставу. Та не вийшло. Не витримало серце. А чого ж воно, це серце, в здорових, сильних чоловіків не витримує, не хоче більше служити. А тому, що цих здорових, сильних людей виїдають такі, що хочуть випити «на шару». Поки наладиш бізнес, магазинчик, танці, так тебе обдеруть, як липку. То за дозвіл заплати, то за довідку. Потім тобі її ще й не дають. То дзвонять – привітай нашого керівника з Днем народження, або дай нам «торбу», бо у нас комісія з Полтави. А потім ця «комісія» на похмілля закриває твою торгову точку, і крім торби ти ще повинен заплатити штраф. І «твій» інспектор, якого ти протягом років годував, обділяючи своїх дітей, ховаючи очі буде белькотіти, що він же не «винуватий», що то вони такі «падли» - і піде з комісією під ручки, сміючись. А як оформити землю? Ті, що оформляють землю, вже землі під ногами не чують. Вони навіть перестали підторговувати самогоном, таке «бабло» пішло їм в руки. А скільки їм треба довідок, експертиз, оцінок!? А скільки разів до них треба сходити!? А скільки років у них черга?! А ця довідка «не годиться», а ця вже «просрочена». А привезіть нам каміння, а привезіть нам цементу, а дошок у вас там немає – ми хочемо сауну. Насипати їм би того каміння на груди, щоб знали, як людей вимотувати.
Так бігає, бігає бідолаха-підприємець – а це все нерви, нерви, нерви. А нерви відповідають за все, і за серце також. А серце скаже – досить вже, немає сили, краще я зупинюсь. Все – людини немає, ніби всі страждання скінчились. Але це так здається. Вже його згорьовані родичі бігають по інстанціях, щоб оформити, переоформити бізнес. І все починається знову – торби, могоричі, подачки, а ще штрафи, санкції і т.д. А інспектори, поліцаї, прокурори, судді, чиновники тим часом по ресторанах на дорогих автомобілях. Понакладають на столах в себе в кабінетах паперів – роблять вигляд, що працюють. Поробили собі зарплати по 3-5 тисяч гривень. Та ще й смокчуть кров з підприємців, потім люди помирають. Прокурор може дозволити собі в робочий день організувати на робочому місці святкування дня народження. При цьому зібравши компанію з працівників міліції. А ви їм напишіть «звернення». Вони його «розглянуть», сміючись. Хоча можуть «спрацювати» і серйозно. В Кобеляцькому районі не так давно міліція «воювала» з дітьми. Після прийому, організованого генералом Цимбалюком, в район був надісланий спецпідрозділ «Сокіл», який, виходячи з публікацій в пресі, проводив ледве не каральні дії щодо молоді на дискотеках. При цьому ніяких заяв про масові заворушення, хуліганські дії в міліцію не поступало. Я, Олександр Андрейко, вважаю очевидним фактом, що генерал Цимбалюк, в знак помсти за критику в.о. начальника міліції Сисенка послав в Кобеляцький район каральну експедицію. Щоб через дітей придушити громадську думку, придушити свободу слова, придушити Конституційне право дітей на відпочинок.
Цимбалюку краще було б занятися «відпрацюванням» «Соколом» своїх підлеглих, які не виконують свої службові обов’язки, ніж займатись показухою з відеокамерами на прийомі.
До речі, 4 із 5 моїх заяв, які я вручив на прийомі Цимбалюку, не розглянуті належним чином, також мені скаржились 2 громадянина, заяви яких теж не розглянули.
Питання терору «Соколом» та інші повинні розглядати і вивчати голова районної ради, комісія з питань законності і правопорядку, а не думати, куди закопати мільйон бюджетних коштів та про своїх корів і свиней, що стоять дома в хлівах. Та й прокурорам не завадить менше думати про торби з заварним кремом, а займатись конкретною роботою. Є конкретний факт – незрозуміла каральна експедиція «Сокола» - перевірте і відрапортуйте населенню, що то було, і згідно яких статей, і якого закону це відбувалося.
Я прийшов до висновку, що на всій земній кулі об’єктивно і своєчасно розглядають звернення тільки однієї особи – це Бен Ладен. Варто тільки зробити йому якесь звернення, навіть коротеньке, відразу всі телеканали, всі ведучі з переляканими виваленими очима повідомляють, що: «Товариш Бен Ладен сказав, що він живий-здоровий, має хороший апетит і здоровий сон. Та сказав, що буде дрючити всю Америку до тих пір, доки сімейство Бушів не віддасть йому «бабло».
Як з’ясувалося, Бен Ладен і сімейство Бушів разом займались бізнесом. Потім Буші взяли та й «кинули» Бен Ладена на «бабки». Та ще й сміялися з нього. Кажуть йому по телефону: «Бен Ладен, будь ти не ладен». Бен як частково законослухняний громадянин подав позов до районного суду штату Техас. А йому суддя пише, що ваші позовні вимоги незрозумілі, перекручені. Точно так, як мені судді Кобеляцького районного суду. Бен Ладен переписував позовні заяви, й не раз. А йому знову і знову – перекручені і незрозумілі. Аж голова крутиться. А медогляд судді 1 раз на рік згідно Наказу МОЗ США проходили, чи ні? А то щось воно все крутиться, перекручується, незрозуміло все. А що важче, пуд заліза чи пуд сіна, а яке сьогодні число, а який день тижня? Га?? Так от писав Бен заяви, а їх повертають. В нього з англійською не дуже. Він тільки знав: «Хай вдую ду!» Бен Ладен позвав Абдулу і каже: «Чуєш, Абдула, заряджай!!! «Щас» ми їм покажемо і суди, і заяви, і борги, і «вдую-ду». Хати порозвалюємо і голови порозбиваємо» І вони й порозвалювали 2 стоповерхові хати в Нью-Йорку, трішки Пентагону. І все в ім’я народу Пакистану, Афганістану, Іраку, Ірану і т.д. І все через «бабло». Ці не поділились, а люди прості страждають.
Я вже декілька раз на сторінках «Ехо Кобеляк» висвітлював тему знущання над моїм неповнолітнім сином, якого скалічили «лікарі», наді мною і над всією сім’єю. До речі, ні газета «Сільські вісті», ні прославлена Ольга Герасим’юк зі своєю «Без табу», ні інші газети не хочуть висвітлювати цю тему. Я знову хотів звернути увагу читачів на катування і мордування, які я переживаю, звертаючись до суду.
В 2007 році я звернувся із заявою до Кобеляцького районного суду про визнання незаконних дій посадових осіб кобеляцької лікарні та управління охорони здоров’я. Ця заява була мною подана по нормах Цивільно-процесуального кодексу України. З кобеляцького суду її направили в Козельщинський районний суд. Тамтешній голова суду Самосьонок В.М., провівши три засідання – це три поїздки на суму 150 гривень, визнав, що ця заява повинна розглядатись по нормах Кодексу Адміністративного судочинства України і закрив справу. Я знову подаю позовну заяву в Кобеляцький районний суд вже по нормах Кодексу Адміністративного судочинства України. Ця заява була розписана судді Тесленко Т.В. Протягом двох років суддя Тесленко Т.В. брала самовідводи за моїми позовами або задовольняла відводи, які я їй заявляв сам. Мотивую тим, що вона, будучи адвокатом ще 5 років тому, не надала мені належної консультації по захисту прав мого скаліченого сина, що призвело до того, що я, не маючи юридичної освіти та правової допомоги, 5 років веду переписку з прокуратурами і судами. І на цей раз я заявив судді Тесленко Т.В. відвід з тих же мотивів. Але вона відхилила відвід і в процесі суду почала незрозумілим чином «наводити» відповідачів «на шлях істини», щоб ті заявили клопотання, що моя заява повинна розглядатись по нормам ЦПК України, а не КАС України. Ну, це по тій нормі, по якій заяву відхилив суддя Самосьонок В.М. І відповідачі з «подачі» судді заявили таке клопотання і вона закрила провадження по справі.
Я через декілька днів подаю цю позовну заяву знову по нормі ЦПК України, так як хотіла суддя Тесленко Т.В. Але вона присилає мені вже нову ухвалу, в якій зазначає, що позовну заяву слід переписати, бо їй незрозумілі позовні вимоги, які перекручені. За першим разом її ця проблема не хвилювала.
В одному з номерів «Ехо Кобеляк» я писав, що суддя Тесленко Т.В. відфутболила мою позовну заяву, яку я подав по нормі Кримінально-процесуального кодексу України, мотивуючи тим, що я повинен її подавати по нормі… Кримінально-процесуального кодексу України. Ухвала судді Тесленко Т.В. була мною оскаржена до Харківського адміністративного суду, який скасував її ухвалу та ще й зазначив, що моя заява розглядалась неналежним складом суду і повернув заяву в Кобеляцький районний суд для розгляду.
Але суддя Тесленко Т.В. все одно прислала мені ухвалу, щоб я цю заяву переписував знову, бо їй суд вищої інстанції не указ.
Але це все квіточки.
Я повідомляв читачів про знущання Козельщинської судді Науменко Н.Д., яка майже рік «розглядала» мій позов до Кобеляцької лікарні по каліцтву мого сина. Вивідавши в мене всю інформацію і доводи по справі для відповідачів, оголосила, що в неї закінчились повноваження і сказала, що суд буде розглядати все спочатку.
«Спочатку» справу почав розглядати суддя Самосьонок В.М. За 8 місяців він провів 5 засідань. За весь час він не забезпечив явку до суду свідків з боку лікарні. Не дав можливості оглянути журнали кобеляцької лікарні, де є виправлення і фальшиві дані. Так як і суддя Науменко Н.Д., Самосьонок В.М. не задовольнив жодного мого клопотання про витребування документів з МОЗ України, не витребував оригінали медичної документації з кобеляцької лікарні.
Проти мене в суді виступає адвокат, найнятий лікарнею, юрист – представник кобеляцької лікарні, юрист – представник державного казначейства і помічник прокурора. Всього 4 чоловік і плюс проте мене ще суддя Самосьонок В.М.
23 травня 2008 року на суд ніхто з відповідачів не з’явився. Суддя Самосьонок В.М. в швидкому темпі зачитав клопотання судово-медичної експертизи по справі. Мені дав 10 хвилин, щоб я підготував питання для експертизи. Це я був повинен зробити, не маючи ні юридичної, ні медичної освіти.
Потім Самосьонок В.М. швиденько прийняв рішення про направлення матеріалів на комісійну судово-медичну експертизу. Причина в цьому та, що експертиза проводиться два роки, а в процесі суду мені вдалося довести, що твердження, що ми нібито втекли з лікарні, є неправдивими. Тому виникла потреба затягти суд ще на два роки, щоб звільнити від відповідальності лікарів, а мого сина позбавити пенсії та виплати моральної шкоди.
Отаке от правосуддя. Так захищають на Полтавщині права дітей судді-інваліди.