Це повчальні слова із Нагорної проповіді нашого Бога Ісуса Христа. А ще древні мудреці казали: прийшов час розкидати каміння, але прийде час його й збирати.
Жаль, що ми в суєті свого буття забуваємо мудрі поради наших предків, відкидаємо все те, що набуто гірким досвідом. Бо така вже, мабуть, сутність наша людська – наступати на одні й ті ж граблі та набивати на лобі гулі.
І не треба далеко ходити. Адже на досвіді останніх двох десятків років ми пересвідчилися, що той, хто не вдався до руйнування, а продовжував будувати – добився позитивних результатів. А ті, хто вирішили спочатку зруйнувати, як колись співали в «Інтернаціоналі», зламати зуміли, а побудувати щось нове, краще, так і не спромоглись.
Даруйте за такий довгий вступ, але, не згадавши прості істини, не можу приступити до розкриття теми свого матеріалу. Теми, яка вже набила оскому, і яку вже давно треба б закрити, та обставини, на жаль, не дають.
Ось вже майже 90 років існує, живе, діє товариство мисливців і рибалок – УТМР. Набиваючи ті ж гулі, тими ж граблями, про які сказано вище, Товариство достойно вистояло в роки розрухи і сьогодні твердо стоїть на захисті інтересів своїх рядових членів, займає чітку позицію в питаннях охорони природи.
Кобеляцька районна організація УТМР в цьому напрямку досягла досить вагомих результатів. І підтвердженням цьому служить хоча б те, що з року в рік вона займає передові позиції в області, а за підсумками роботи 2007 року зайняла друге місце серед районних осередків УТМР.
І це, можливо, комусь не дає спокійно спати. Взяти хоча б колишнього голову райради УТМР В.І.Шарого, який, віддавши 30 років Товариству, сьогодні вдався до неблагородної справи – розвалити це Товариство в районі. І нічого кращого не придумав, як судитися з людьми, з якими працював. Судова тяжба тягнеться вже понад 6 років, і якби правда була на його боці, то за цей час він зумів би довести свою правоту. Та, на жаль, В.І.Шарий стільки наламав дрів за останні роки своє бездіяльності на посаді голови, що збирати тріски довго ще доведеться всім нам, залишиться і наступникам.
Судіть самі. Його примарна ідея – розвалити Товариство і створити… знову ж таки Товариство, яке б «взяло під опіку всі мисливські угіддя Кобеляччини» («Ехо Кобеляк» за 11.04.08 р.).
Тут і виникає перше запитання до В.І.Шарого: на яких підставах та ради чиєї вигоди Ви, шановний, віддали острів Вишняки, дозволили межі мисливського господарства «Тахтаївське» розширити майже на половину Кобеляцького району? А Репешківський ставок Кіровської сільської ради, куди вкладені чималі кошти рядових членів УТМР? Поряд з цими питаннями виникають і інші: куди попливли 25 човнів та інших матеріальних цінностей більш ніж на 80 тисяч гривень, а як використовувались паливно-мастильні матеріали, корми для диких тварин?
Запитань чимало, а відповідь лежить на поверхні: Вам було не до інтересів рядового члена УТМР, який справно платив внески, заготовляв корми, відпрацьовував необхідні мінімуми трудоучасті.
Про Вашу «діяльність» всі добре знають, а от довести, що дії Ваші протизаконні, можливості немає, бо наостанок зникли всі документи, що стосуються діяльності районної організації УТМР і мисливсько-рибальського господарства. І сьогодні, користуючись покровительством окремих своїх товаришів, продовжуєте плямувати і Товариство, і його членів. Ви навіть зуміли стати помічником депутата районної ради, голови постійної комісії районної ради з питань екології.
І останнє запитання: навіщо розхитувати човен, в якому ми всі разом пливемо? Сьогодні, як ніколи, треба згуртуватись, не дати дядькам з великими торбами грошей забрати наші угіддя. А охочих до наших угідь чимало! Якщо Вам, добродію, не подобається наше Товариство – це Ваша особиста справа, але ж кобеляцький осередок УТМР – це більше 100 членів, і ніхто не дозволить Вам його розвалити.