У богослужінні свято зійдення Святого Духа відзначається разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Саме із цих обставин у православ’ї П’ятидесятниця і Трійця – одне свято. У центр храму в день Трійці – П’ятидесятниці виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, які з’явилися перед праотцем Авраамом, та ікона зішестя Святого Духа, де зображені вогненні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять разом, оточуючи символічний образ космосу-світу. Це і є перший образ апостольської церкви.

У день Трійці з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя всьому створеному Богом.

В Україні й досі зберігся звичай у день П’ятидесятниці, після літургії, йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. На зворотному шляху священик обходив водою домівки. Ті з прихожан, які бажали повного посвячення своїх будівель, виносили до воріт стіл, накривали його скатертиною, а зверху клали хліб-сіль. Священик кропив стіл, потім хату й усі будівлі.

Основа троїцької обрядовості – культ рослинності, що в цей час починає розквітати. Майже в усіх давніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень. Усілякі урочисті процесії супроводжувалися носінням зеленого гілля, що в далекі часи було загальнозрозумілим символом: гілка маслини – символ миру, лавра – перемоги та слави, дуба – мужності.