Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 1 Нових за тиждень: 1 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
За останні кілька тижнів у
Південноафриканській Республіці було вбито 56 чоловік. Багато з них -
спалені живцем, деяких буквально порубав на шматки розлючений натовп.
Ще від 30 до 80 тис. людей, що проживають у Йоганнесбурзі, Кейптауні та
інших великих містах ЮАР, покинули свої домівки. Ці цифри - не свіже
зведення новин із фронту, а прояв агресії корінного населення країни до
мігрантів.
Іммігрант? Пішов геть!
«Вкриті
ганьбою ми вимушені визнати, що в нашій нації є люди, меншість людей,
які здійснюють злочини проти своїх братів африканців, - заявив
президент Південноафриканської Республіки Табо Мбекі. - Ми повинні
відбудувати зруйновані школи і поставити для постраждалих нові будинки,
де вони могли б жити, і донести до них, що ми не південноафриканці, а
африканці».
Причина росту ксенофобських настроїв до болю проста
- економічна ситуація на півдні континенту і глобальна продовольча
криза. За останні 10 років ЮАР стала новим домом для мільйонів громадян
Зімбабве, Мозамбіку, Замбії, Ботсвани, Малаві та інших неблагополучних
африканських країн. На їхній батьківщині руйнується економіка, державна
система переживає кризу, а значить, автоматично росте вбогість і
безробіття.
Разом із тим у ЮАР є благополучна економіка з $ВВП у
13 тис. на душу населення і немало робочих місць, що не може не
приваблювати мільйони біженців. Але це призводить до різко негативних
наслідків - дуже швидко росте рівень безробіття серед місцевого
населення, який уже наближається до 30%. Навіть там, де робоча сила
потрібна, працедавці вважають за краще наймати дешевих
працівників-біженців. За різними підрахунками, у країні нелегально
проживає більше 2 млн. мігрантів тільки із Зімбабве.
Тепер,
після різкого стрибка цін на харчові продукти, корінні жителі ЮАР
вирішили повернути собі робочі місця радикальними способами. І хоча
поліції вдалося припинити вбивства, робочих місць не стало більше.
Глобальне подорожчання
Згідно
з даними Всесвітнього банку, за останні три роки ціна на продовольство
у світі виросла на 83%. У той самий час лише з початку цього року ціна
на рис в Азії потроїлася. Схожі процеси відбуваються і в інших країнах.
Якщо ще два роки тому Куба - один з основних світових імпортерів рису,
могла купувати його за $400 за тонну, то сьогодні ціна на цей продукт
досягла $1200.
Такий стрибок насамперед ударив по країнах, що
імпортують велику частину харчових продуктів. І якщо в ЄС і розвинених
державах громадянам усього лише довелося витрачати на їжу на пару
відсотків доходу більше, то в бідних країнах мільйони людей опинилися
на межі голоду, і криваві погроми в ЮАР - лише один із наслідків.
Глобальна
продовольча криза зачепила й інші частини світу. Наприклад, у Гаїті -
найбіднішій країні Західної півкулі, третина жителів зараз не отримує
необхідної добової кількості калорій. У країні проживає 8 млн. чоловік,
80% із яких за межею бідності, а безробіття становить близько 60%. За
останні півроку ціни на основні харчові продукти - рис та макарони -
тут подвоїлися, що на початку квітня змусило бідняків вийти на вулицю з
протестами. Тоді ж вони спробували взяти штурмом президентський палац.
Поки
їхню воєнну агресію стримують миротворці ООН, але що буде, коли сили
стануть нерівними, і автомати в руки візьмуть усі дорослі Гаїті? І де
гарантія того, що завтра такі виступи не почнуться на Кубі, в Косові,
Вірменії або Монголії? Харчові продукти дорожчають далі, а це означає,
що нових воєнних конфліктів не уникнути.
Головна 
