Таки не підвело редактора «ЕК» вироблене десятиліттями журналістської роботи передчуття. Пам’ятаєте недавню редакційну статтю про затишшя в Кобеляцькому районі? Дійсно, воно закінчилось. І настала черга подій, кожна з яких резонансніша за попередню. Там вкрали пам’ятник Леніну, тут продовжують сперечатися за мисливські угіддя. В райцентрі стався інцидент між жителями Кобеляк, після якого один із його учасників ліг на лікарняне ліжко.
Попереду ж ще чимало цікавих подій. Можливо, ми навіть станемо свідками небувалого для пострадянської України явища – протестів виробників сільськогосподарської продукції. Адже приватників, які виробляють молоко, вже «придавили» різким зниженням цін. І за останні 2-3 роки поголів’я молочних корівок знизилось ледве не втроє. Цікаво, а з чого ж згущене молоко в Біликах та й по всій Україні роблять?
Взагалі, якщо дивитися на загальну ситуацію в нашій державі, то створюється враження, що українці є унікальними в своїй безхребетності народом. Розумію, що дане твердження може когось образити, але давайте міркувати разом.
Навіть офіційна статистика не береться стверджувати, що населення України належить до заможних народів. І в той же час українці стали ледве не лідерами в Європі по темпах придбання нових легкових автомобілів. Парадокс? Йдемо далі. Зараз електронні ЗМІ щоденно демонструють сюжети, в яких повідомляється про протести аграріїв, власників вантажних автомобілів, взагалі всіх громадян з приводу різкого зростання цін на паливно-мастильні матеріали. Протестують і страйкують ситі і заможні французи, іспанці, бельгійці, італійці. І мовчать бідні та нещасні українці. Їм обіцяють солярку по 8-10 гривень (до ціни в 7 «гриванів» за літр всі вже психологічно готові)  і пшеницю по 600-700 за тонну, а вони лише облизуються. Облизуються від чергового плювка в обличчя.
А де ж наші «орденоносні» профспілки? Де, зрештою, опозиційні комуністи з соціалістами? Та й регіонали у нас начебто в опозиції. Чому фермери не засипають своїм нікому не потрібним збіжжям ганки перед РДА, ОДА, Кабміном та Адміністрацією Президента?
Висновок можна зробити лише один. Всіх все влаштовує. І нічого скаржитися на владу. І так ми й житимемо на задвірках Європи. Доки виходитимемо на мітинги лише за гроші, йтимемо в депутати, щоб щось «урвати» і куплятимемось на подачки від різнокольорових Урядів. Кольори дійсно міняються, а от сутність є незмінною.
Чи автор помиляється й українці колись прокинуться і перестануть називати плювки в обличчя «божою росою»?