Схоже, що кримінальна обстановка в Кобеляках, відносно тихому і спокійному містечку на кордоні двох областей, стає неспокійнішою не по днях, а по годинах. Не встигли мешканці райцентру обговорити крадіжку пам’ятника Леніну, як по місту почала поширюватись нова, ще більш шокуюча інформація.
В четвер вранці на ринку, в магазинах, на вулицях, в установах блукали дві версії того, що сталося напередодні вночі. Одна із них: «Міліціонери ледве не до смерті побили молодого хлопця». Інша: «Вчора міліціонери наркоманів ганяли. Нарешті взялися за діло».
А за кілька днів почала з’являтися більш офіційна інформація. Хоча й вона не прояснила ситуацію остаточно. Розповіли про те, що сталося, і всі учасники конфлікту. І як часто це буває у подібних випадках, у кожного виявилася своя правда.
Що ж сталося вночі 11 червня в Кобеляках на розі вулиць Ракетної та Стародніпропетровської?
До Кобеляцької районної прокуратури надійшла заява від співробітників місцевого райвідділу внутрішніх справ, в якій вони повідомляють, що на них під час виконання службових обов’язків був вчинений напад та застосоване насильство. При цьому нападник погрожував міліціонерам зброєю, помповою рушницею «Маверік». Одному із правоохоронців завдані легкі тілесні ушкодження.
Майже одночасно до прокуратури надійшла заява від жителя Кобеляк громадянина К. Він, в свою чергу, заявляв, що його сина безпідставно затримали і побили співробітники міліції. Зараз хлопець знаходиться в травматологічному відділенні Кобеляцької ЦРЛ.
… З молодим чоловіком журналісту вдалося зустрітися лише з третьої спроби. Перші дві виявилися безуспішними через його непритомний стан. Про це заявили його батьки, котрі майже постійно чергували біля ліжка сина. Та все ж у понеділок 17 червня розмова із хлопцем відбулася. Від того, що він розповів, волосся на голові потихеньку починає ворушитися, а в душі виникає благородний гнів. Та водночас виникають і нові запитання, на які важко дати відповідь. Та дамо слово учасникам подій.  Говорить пацієнт лікарні М.К.: «Того вечора, їдучи по місту, я побачив автомобіль, котрий належить дільничному інспектору міліції К. Я поїхав за ним, поскільки напередодні цей міліціонер вилучив у мене посвідчення приватного підприємця і техпаспорт на автомобіль. Вилучив, до речі, незаконно. Наздогнавши машину інспектора, я подав йому знак світлом фар, пропонуючи зупинитись. Автомобіль зупинився, з нього вийшов співробітник карного розшуку Г. і почав мене бити. Потім до нього долучились інші правоохоронці. Після кількох ударів я втратив свідомість. Пам’ятаю лише, що мене били і у райвідділі внутрішніх справ, і брав у цьому участь особисто начальник міліції Юрій Сисенко. Він ще казав: «Я тебе відправлю в Комсомольськ на зону, там тебе «з….ть», і ти гроші мені в зубах принесеш…»
… Опору я не чинив. Та й як я міг це зробити, якщо міліціонерів було шестеро. Так, рушниця в машині була. Але в мене є дозвіл на носіння і зберігання зброї. Патрон у ствол дослали самі міліціонери. Наркотики мені підкинули…
… А почалося все, тобто «пресування» з боку міліціонерів, ще кілька днів тому. 9 червня вночі я їхав на своєму скутері по вулиці Шевченка. Їхав на задньому колесі. Чому? Так я готуюся до змагань мотоциклістів. Раптом побачив перед собою 3 дорогих автомобілі, які рухалися по зустрічній смузі руху. Один з них перетнув дві суцільні смуги дорожньої розмітки і під’їхав прямо до мене. Я зупинився і запитав водія: «Ти щось від мене хотів?» Потім мені сказали, що в автомобілі знаходився наш начальник міліції. Йому сказали, нібито я його «послав». Після того інциденту міліціонери почали буквально переслідувати мене. Мою машину незаконно обшукували, забрали з неї документи, в мене стріляли гумовими кулями. Кілька разів я просто тікав від них. А 11-го вночі втекти не зміг.
Мати постраждалого: «Якщо він щось і порушив, то нехай ДАІ складе протокол, нехай оштрафують. Але ж не можна вбивати людину, не можна ж так знущатися. Якби він не заховав мобільний і не зміг нам подзвонити, його б убили».
Батько: «Ми постійно чергуємо в лікарняній палаті. А зараз думаю забрати сина з Кобеляк і відвезти в Київ. Я думаю, що місцевий суд швиденько прийме рішення, сина візьмуть під варту, а потім виб’ють з нього зізнання».
За словами батьків, у синовій квартирі вже побували невідомі люди. І вони не здивуються, якщо то міліціонери підкинули туди наркотики. Та вони готові до найгіршого і збираються звертатися до послуг адвоката та розповісти про все журналістам.
Зустріч із співробітниками Кобеляцького РВ УМВС, які були учасниками того гучного епізоду, відбулася у приміщенні райвідділу у присутності заступника начальника Тараса Несторика. Оперуповноважений карного розшуку Г. одразу продемонстрував синці на тілі, котрі вражають на менше, ніж побої на тілі громадянина М. За словами правоохоронців, в той вечір вони дійсно перебували при виконанні службових обов’язків. На перехресті Ракетної і Стародніпропетровської їх автомобіль «підрізала»  сіра «дев’ятка». Коли Г. підійшов до цього автомобіля і, представившись, попросив пред’явити документи, то скло на вікні легковика опустилось і він побачив перед собою ствол рушниці. Міліціонер схопив руками зброю, щоб відвести її від себе.  В цей час автомобіль почав рухатися. Ноги лейтенанта кілька метрів тяглися по асфальту (від редакції: синці на ногах дійсно є). Зав’язалася боротьба. За хвилину до машини, яка не змогла набрати швидкість, підскочили співробітники міліції К. та З. і, вибивши скло, теж вступили в поєдинок з нападником. В машині К. перебував не сам, з ним були двоє друзів.
В кінці-кінців їм вдалося вдягти на супротивника наручники. На місце події одразу були викликані співробітники прокуратури і начальник міліції. Після цього і затримані, і міліціонери поїхали у ЦРЛ, де здали проби крові на вміст алкоголю і пройшли обстеження у судмедексперта. У райвідділ, за словами правоохоронців, ніхто не заїжджав, їх було лише троє, начальник міліції нікого не катував. А ось у «дев’ятці» були виявлені кілька пакетів рослинної речовини зеленого кольору.
Тарас Несторик коментує цю ситуацію так: «Наші співробітники діяли в межах законодавства. Щодо побиття, то це неправда. Лікарі в нього констатують лише забої  м’яких частин обличчя. Це ж затримання, опір, боротьба, синці можуть бути. А як ви будете діяти, побачивши перед собою рушницю? Так, можливо дозвіл у К. і є. Але рушниця повинна бути розібрана і зачохлена, а не заряджена. До речі, патрони у нього були із картеччю.
Щодо того, що хтось комусь хоче помститися… Ми кожного дня затримуємо правопорушників. Нас і «посилають», і погрожують. Якщо на все це звертати увагу, то часу на роботу не вистачить.
І остання дурниця щодо того, ніби ми підкинули наркотики. Міліціонери ще більш підконтрольні, аніж цивільні громадяни. За нами слідкує і прокуратура, і відділ внутрішньої безпеки. І дозволити собі таку «розкіш», як постійно возити із собою наркотики, щоб їх комусь підкинути… Ви знаєте, це навіть прокоментувати неможливо».
… І знову відчуття благородного гніву після розмови. Це ж до чого треба «докотитися», щоб у малесеньких Кобеляках дозволити собі нападати на правоохоронців. Це ж абсолютна зневага до Закону!
… Вже у вівторок громадянина К. у лікарні не було. Батьки написали розписку і вивезли його в невідомому напрямку. Нібито в одну з київських клінік. Хоча лікар, котрий лікував цього хворого, ніяких направлень йому не давав. Травматолог Ян Касьян у розмові з пресою повідомив, що рентгенівський знімок зафіксував підозру на перелом ребра у М. К. Була в нього і симптоматика, яка свідчила про легкий забій головного мозку. Але провести більш ретельне обстеження, зокрема вияснити, застарілий той перелом чи «свіжий», завадили свята і раптовий від’їзд хворого.
Ось така історія, такі версії, котрі виключають одна одну, такі свідчення і припущення. Кобеляки розділились. Одні говорять: «Що ж це за міліція така, гірша, ніж гестапо». Інші заперечують: «Сам догрався, всі ж знають, що він темними справами займався».
Дійсно, репутація головного героя публікації у місті неоднозначна. Як неоднозначне і ставлення до міліції. Особливо після минулорічного зникнення трьох дівчат, яке пов’язують із правоохоронцями. Мати побитого так і говорить: «Свідки мовчатимуть, бо всі бояться. Дівчат потопили і з іншими зроблять все що завгодно».
Кримінальна справа ні по факту нападу на міліціонерів, ні щодо перевищення ними службових повноважень ще не порушена. Прокуратура чекає результатів різноманітних експертиз.
Завмерли в очікуванні і Кобеляки.