@ - Доброго дня, Олександре Михайловичу! Ви вже тричі міський голова - все знаєте, вмієте, можете, а багато вже, напевно, й набридло - чи не закороткі штанці носите? Може, вже пора мати кабінет, наприклад, у Києві?
- Дякую за запитання. Управляти містом - це завжди досить складна, відповідальна робота. Тому короткими штанцями ні за яких обставин це назвати не можна. Якщо я буду працювати в високому київському кабінеті, то про Кобеляки ніколи не забуду. Що зможу - зроблю для їх розвитку. Обіцяю це відверто.
@ - Добрий день. Питання скоріше до керівництва МСС, але Ви їм передайте. Що заважає їм частіше вивозити сміття з контейнерів? Вони майже постійно переповнені! А потім доводиться і з контейнера сміття забирати, і біля нього... Тим паче, зараз літо. Хочеться, щоб пахло квітами, липами..
- Дякую за запитання. Насправді причин декілька, система впроваджується тільки другий рік, ще не вистачає певної кількості контейнерів, абонентної бази споживачів, які б сплачували за цю послугу. Зараз відходи вивозять двічі на тиждень, в понеділок та п'ятницю. Часто цього буває недостатньо. Можна вивозити й щодня, тільки платити хтось повинен. На сьогоднішній день лише 15% мешканців оплачують цю послугу, а користуються нею близько 30.

- А тепер давайте від питань політичних перейдемо до обговорення проблем економічних. Коли Кобеляки стануть селом? Наскільки серйозною є загроза втрати статусу міста?
- Ну, на мою думку, це питання із галузі економічної політики. А селом Кобеляки не стануть ніколи. Але щоб бути впевненим в цьому остаточно, потрібно системно працювати над розвитком міської інфраструктури. В Кобеляках потрібно ще багато чого збудувати. І перш за все – житло для людей. При виконанні цього завдання населений пункт, в якому є житло, робота, умови для відпочинку, завжди буде перспективним і привабливим. А додайте до цього ще й фактор відносно благополучного довкілля! В Кобеляки люди їхали й їхатимуть, щоб тут жити і працювати.
Сьогодні наша управлінська команда працює над тим, щоб утримати якомога точніший і міцніший баланс між розвитком бізнесу і втіленням в життя соціальних програм. Зараз поясню, що маю на увазі. Завжди був прихильником того, що землю і майно із комунальної власності можна і потрібно продавати і здавати в оренду. Але ні в якому разі не бездумно. Адже роздавши все під комерційні об’єкти, можна зіткнутися із проблемою, що не залишиться вільних земельних ділянок для будівництва стадіонів, дитячих садочків, басейнів. А все це Кобелякам потрібно, і все це у нас буде! Тому зараз ми вже більш розважливо ставимося до надання землі. Крім того, місто повинне розвиватися і на околицях. В центрі Кобеляк у нас вже достатньо магазинів, кафе, підприємств сфери побуту. А ось на своїх околицях наше рідне місто дійсно більше нагадує село. Там немає освітлення, погані дороги, відсутні тротуари, звідти важко добратися до лікарні, пошти, державних установ. От над ліквідацією цієї диспропорції і повинна зараз працювати міська влада.
@ - Що ви знаєте і думаєте щодо того, що Леніну знесли голову?
-В місті дуже багато чесних, хороших людей. Але вже довгий час нас неприємно вражає діяльність якоїсь невеликої купки хуліганів та правопорушників. І найгірше те, що вони діють безкарно. В такому випадку надія лише на правоохоронні органи. Тому, що демонтаж «лежачих поліцейських», лавочок, пам’ятників – це виклик, перш за все, їм.
 - Наша вулиця Калініна практично не освітлюється. Мало того – останнім часом почали знімати і ті нечисленні ліхтарі, що були на ній встановлені. Чому так?
- Зараз «Обленерго» поставило вимоги щодо відключення всіх точок, які знаходяться поза обліком. Інакше вводиться 5-кратний розмір оплати. Тому ми, щоб не чекати демонтажу наших систем їхніми працівниками, почали цю роботу самостійно. Я перепрошую Вас та інших жителів згаданої вулиці за тимчасові незручності. Вже з липня ми почнемо відновлювати систему освітлення. Але саме систему, а не поодинокі ліхтарі, встановлені хаотично. Вулиця Калініна є в цьому кобеляцькому «плані ГОЕЛРО». Тож невдовзі ви отримаєте сучасне освітлення.
- Дороги, по яких рухається транзитний транспорт, вже передані на баланс держави і майже відремонтовані. Раніше їх «латали» за міські гроші, тепер в цьому необхідності немає. Куди підуть вивільнені кошти?
- Оскільки у міста є близько 200 тисяч гривень на рік на утримання доріг, то ви самі розумієте, що при ціні 100 грн. за кв.м. асфальту це просто «смішні» гроші. Крім асфальтування, ще необхідно утримувати техніку, платити зарплату, робити розмітку, освітлювати проїжджу частину, ремонтувати зупинки, робити ямковий ремонт. Якщо все це розділити, то коштів практично немає. Ми намагаємось робити ямкові ремонти і хоч одну вулицю в рік приводити до порядку. В цьому році, наприклад, вулицю Павла Усенка заасфальтували, і вона стала можливою для проїзду. Проведено ямковий ремонт по вулицях Калініна, Огія, Дніпропетровській, частково Батиря, Шевченка. По мірі надходження коштів від власників транспортних засобів будемо надалі проводити роботи. Ми плануємо продати кілька великих земельних ділянок, які дадуть серйозні кошти. І тут виникає певна дискусія, куди їх витратити. Чи ремонтувати дороги, чи повністю реконструювати площу перед церквою. Тобто - зробити гарним центр, чи вирішити проблеми людей на околицях.
В місті 140 вулиць і провулків, і тільки третина їх має асфальтне покриття. Ви бачите, як силами держави, при виділенні величезних коштів і техніки, людей, проводиться ремонт центральних вулиць. І то це займає цілий будівельний сезон. Уявімо собі - завтра в міста з’явилися кошти на такий же ремонт чи будівництво. Власними силами при плані 2 вулиці на рік ми б робили це років 50. Висновок - без коштів громадян, без коштів від продажу землі і державних субвенцій та допомоги з обласного бюджету не обійтися. Якщо використовувати всі можливості, то дану проблему можна подолати за 15-20 років. Така об’єктивна реальність. Це не так швидко, як нам би хотілося. Але брехати і займатися «окозамилюванням» я не звик. А тим, хто хоче всього і одразу, задам зустрічне запитання: Ви можете за рік зробити євроремонт у власному будинку, поміняти меблі, побутову техніку, закласти поряд з будинком газони і садок? Ні? Не вистачає часу і грошей? То що ж ви хочете від влади? У нас теж не вистачає ні часу, ні грошей в бюджеті.
- Колись було задеклароване гасло: «Кобеляки – місто без калюж». Між тим, страшні величезні калюжі на Горького і Стародніпропетровській залишилися. Гасло виявилося «пустим»?
- Одну з калюж, по вулиці Горького, ми плануємо подолати вже в цьому році. По Стародніпропетровській - зробимо ямковий ремонт. Та бюджет міста ще не готовий підійти до цієї проблеми комплексно. Але є позитивний досвід вирішення проблеми калюжі по вулиці 1 Травня. Ми цією проблемою займаємось. Вірю, що найближчим часом подолаємо і ці негаразди.
- Яка доля звалища на Червоноармійській та річки Кобелячок?
- Річка Кобелячок буде очищена протягом наступних кількох років на ділянці 7,5 кілометрів в межах міста Кобеляки за рахунок екологічних коштів, виділених зі спеціального фонду.
Звалище по Червоноармійській, по суті, є несанкціонованим смітником на місці кар’єру. Там будуть проведені роботи по рекультивації. В планах міської ради є закладення парку на тому місці, створення зеленої зони для відпочинку. В 2009 році планується початок робіт. Зараз шукаємо кошти на проект. Не хочу уподоблятися політикам з центральних органів влади, пустих обіцянок не даватиму, але маю великі надії, що це питання буде вирішено.
- Останнім часом по місту почали розповсюджуватися чутки про те, що об’їзної дороги не буде. Можете підтвердити чи спростувати цю інформацію?
- Коли дуже часто змінюються Кабінети міністрів, складно бути гарантом якоїсь важливої справи, але я впевнений, що закручена справа щодо будівництва об’їзної дороги навколо міста буде доведена до кінця. Подібні етапи ми пройшли під час ремонтів мостів, які теж здавались нездійсненними планами, передачі міської дороги у державну власність. Все це нам вдалося, вдасться і будівництво об’їзної дороги. Думаю, що 2009 рік буде роком активного будівництва.
- Чимало кобелячан хвилює проблема відсутності маршрутного таксі. А якщо управління праці і соціального захисту населення перенесуть на околицю, то потреба в цьому взагалі стане дуже актуальною. Між тим, і керівництво «АТП-15341», і частина громади вважають, що відсутність таксі – це небажання цього Олександром Ісипом. Чому влада не хоче взяти це на себе? Гроші?
- Ми вже рухаємось в напрямку створення інфраструктури такого маршруту. Вже відремонтовані центральні дороги, є освітлення, розмітка, встановлені зупинки. Місто намагається бути відкритим для приватних перевізників. У нас є АТП, якому ми можемо надати такі права на умовах конкурсу. Але бажаючих немає. Якщо йде мова про перевезення за рахунок бюджету, то це просто неможливо. Ми не маємо коштів навіть щоб придбати такий автобус, не говорячи вже про організацію пільгових перевезень.
- Ну уявімо, що перевізник з’явився. Хто буде дотувати проїзд пільгових категорій?
- Пільгу повинен виплачувати той, хто її надає. В даному випадку - державний бюджет в особі Кабінету міністрів.
Міська влада в даному випадку взагалі є третьою стороною. АТП отримує компенсацію за пільгові перевезення по території району, в т.ч. і міста. Але оскільки ці кошти є недостатніми, то відкривати додатковий маршрут недоцільно, на думку підприємства. А з міського бюджету кошти не можуть бути виплачені, бо це незаконно, і у нас немає надлишку грошей. Фінансування з двох бюджетів однієї цілі неможливе. Так, колись був, так званий, міський автобус. Але тоді були інші часи, інші соціальні можливості. Сьогодні ніхто не знає, чи рентабельний такий маршрут. Але місто - це не той об’єкт, який може ризикувати. Ризик - це функція підприємців. Ми не можемо возити людей за 5 гривень, бо це дорого, а за 1 гривню ми «вилетимо в трубу». І ніколи цю послугу місто не надавало. Міського комунального транспортного підприємства теж немає. Потрібно «впускати» в Кобеляки нових перевізників, якщо «АТП-15341» не бажає відкривати міський маршрут. Але, повторюю, бажаючих перевозити кобелячан по місту поки що немає.
- Чи з’являлися бізнесмени з «НЗ-Інвесту» після сесії, на якій вони задекларували готовність збудувати в Кобеляках новий великий магазин.
- З’являлися для оформлення документів на придбане ними кафе. Цей процес може тривати досить довгий час. Особливо зараз, коли питання надання чистих земельних ділянок протягом півроку не вирішувалось. Не дивуйтеся, що оформлення документів може тривати довше, ніж будівництво самого об’єкта. Це погано, але це наші реалії.
- Це телефонує Савченко Аліна Володимирівна. Що міська влада планує робити в плані збільшення місць в дитячих садках? Я вже тривалий час безуспішно намагаюся влаштувати свою дитину у «Світлячок». Мене весь час «годують» обіцянками, які закінчуються незрозумілими відмовками. Нормально, цивілізовано вирішити це питання із завідуючою цим дитсадком, здається, неможливо. Що робити?
- Не можете зустрітися із завідуючою - то прийдіть на прийом до мене, до секретаря міськради Сергія Галушка. Ми Вам обіцяємо своє сприяння. А взагалі, до нас, у раду, надходить чимало скарг на керівництво дитсадка «Світлячок». Але ж… Люди, в основному, скаржаться в усній формі. А потрібно все документувати. Напишіть на ім’я завідуючої заяву, потім письмово зверніться в міськраду, у районний відділ освіти. І якщо кількість скарг стане критичною, ми будемо вживати міри, аж до оргвисновків, тобто до зняття керівника з посади. Захищати свої права потрібно не в розмовах на кухні, а публічно та відкрито. І тоді Ви обов’язково доб’єтеся потрібного результату.
- Якщо плани «НЗ-Інвесту» стануть дійсністю, то близько 40% парку вже буде забудовано. Чи не час вже оголосити мораторій на забудову? І як буде використаний той обіцяний мільйон?
- Почну з другої частини запитання. Якщо буде мільйон, то куди втрачати, вирішуватимуть депутати. Варто було б використати на благоустрій парку, будівництво ще одного футбольного поля, що дало б змогу проводити змагання, заасфальтувати частину вулиці Московської від Калініна до Шевченка. Але це вирішувати депутатам. Інвестори зроблять так, як вирішимо ми.
Щодо мораторію. Потрібно замовити генеральний план забудови нашого міста. Тоді відпадуть питання, де що будувати. Але оскільки це питання ще не вирішене, то можна сказати, що місто забудовується відповідно кожного конкретного рішення. І не системно. Хоча заспокою, так забудовуються 99% міст в Україні. Для керівництва міста сьогодні питання визначення меж Кобеляк неможливе без проведення адміністративно-територіальної реформи, виконання стратегічного плану розвитку, неможливо без аерофотозйомок, без прийняття довгострокових програм. Необхідно приймати статут міста. Це питання часу. Займаючись науковими дослідженнями стратегічного розвитку малих міст України, скажу, що якщо протягом наступних 10 років ці питання не будуть підняті на рівні держави, малі міста не зможуть розвиватися.
- Ви сміливо продаєте землю. До речі, скільки вже продали? І як все розпродаєте, за рахунок чого наповнюватиметься бюджет?
- До 100% продажу землі ще дуже багато часу і сьогодні більшість з нас знають, що варто навіть деякі ділянки повіддавати задарма. Наприклад, територію валяльної фабрики. Аби там знайшовся господар і не росли бур’яни. Сам продаж землі не вирішує нічого крім одного – гарантії власності. Потім основним джерелом може стати податок на цю землю. Що, власне, і практикується у країнах Європи та Америки. Важливим прибутком на майбутнє просто мусить стати дохід від податку на нерухомість, тобто будівлі, споруди. Сьогодні більшість власників будинків в Кобеляках не сплачують жодної копійки в міський бюджет. Але всі хотіли б мати дороги, газони, тротуари, впорядковані зелені насадження, освітлення. Це неможливо, якщо не сплачувати до бюджету ніяких коштів. Уявімо собі, що в місті з’являється такий податок, і кожен власник будинку, а їх чотири з половиною тисячі, буде у рік сплачувати 100 гривень до міського бюджету. Це майже півмільйона. За ці кошти можна освітлювати всі 140 вулиць міста протягом року. Є ще податок на доходи з фізичних осіб, які на сьогодні, на жаль, є досить низькими у багатьох громадян, або приховуються. Тому земля - це важливий ресурс, але не єдиний для розвитку міста. Це загальна світова практика. Ми вже знаємо, як ми хочемо жити. І це добре. Але ще не всі уявляють, що треба зробити, щоб так жити. На прикладі міської програми поводження з твердими побутовими відходами я можу сказати, що ми на сьогодні пропонуємо більше, ніж населення готове прийняти. Ми можемо вивозити сміття з кожного двору, при умові що люди куплять контейнери і заплатять за вивезення. Технології на це є. Але бажаючих дуже мало.

- Чи є вільний час у Олександра Ісипа? Якщо є, то як Ви його використовуєте?
-Вільного час дуже мало, використовую на спілкування з дружиною та дітьми.
- Ваше хоббі?
-Хоббі - рибальство та полювання. Можу навіть похвалитися деякими здобутками в … рибній ловлі. В минулому році зловив коропа вагою 1,5 кілограми. Це було на одному зі ставків Полтавщини. Ще була щука 3 кг, сом десь 3-4 кілограми.
- Яке питання Вам найбільше сподобалось?
-З тих питань, що задали, найбільше сподобалось: «Що буде, коли закінчиться земля для продажу?» Це питання є специфічним, бо стосується безпосередніх перспектив, воно є глибоко серйозним і над цим повинні задумуватись усі. Земля не є головним нашим багатством. Найбільшою цінністю є наші люди, їх інтелектуальний потенціал. Взагалі, місто і мешканці повинні подумати, що ми будемо продавати світу, щоб розвиватися - чи то чисту екологію, чи мануальну терапію, чи продовжуватимемо виробляти мармелад. Ділянки треба продавати так, щоб там вироблялись інноваційні товари і послуги. Для цього в нас є люди, природні запаси, привабливе розташування Кобеляк.
- Яке питання хотіли з задати собі?
- Напевно, я б задав собі запитання, чи подобається мені жити в місті Кобеляки, і що б у ньому змінив. Відповів би, що подобається, і є цілий перелік моментів, які потрібно змінити.
- У кого вчитеся, хто для Вас є безперечним авторитетом? Чи, можливо, використовуєте для вдосконалення виключно книжні знання?
- Кумирів немає, читаю дуже мало, не стільки, як хотілося б. Але навколо мене багато розумних друзів, кожен із них по-своєму індивідуальний, от у них і вчуся.
@ - Александр Михайлович, как вы сами, положа руку на сердце, оцениваите уровень образования в средней школе? Считаете ли вы, что программа, по которой происходит обучение в общеобразовательных школах Кобеляк, да и страны в целом, способна воспитать самодостаточную личность? И сами лично как считаете, система тестирования улучшает или улучшит ситуацию в образовательном процессе, или это попытка таким образом спустить уровень интеллекта наших людей до уровня предсказуемости по результату, а соответственно и возможности потом моделировать и управлять процессами в обход сознания самих людей?
-Відповідь буде лежати в площині громадянина України, який вважає, що систему освіти та виховання молоді потрібно змінювати на краще. Тестування – це один з механізмів зміни акцентів ставлення учнів до оцінки та якості знань. Я маю на увазі, що при незалежному тестуванні все ж таки ми повернемося до цінування знань, ніж до отримання хороших оцінок. Але оскільки система тільки запроваджується, вона має багато недоліків, її потрібно удосконалювати. Необхідно запозичувати досвід радянський, країн Європи, шукати свій шлях для створення української системи освіти, коли працюватиме таке гасло: «Від кожного по здібностях, кожному за результатами праці». Система освіти повинна забезпечити всебічний розвиток особистості, а це вже залежить не тільки від самої школи, а й від дитини, сім’ї, суспільства. Це шлях, який повинен пройти кожен з нас, разом, і окремо, особисто.
- Спасибі за розмову. До наступної зустрічі в нашому «Кабінеті».
Словосполученням «До наступної зустрічі» цей матеріал закінчується зовсім не випадково. Можливо, кобелячани все ж знайдуть час і сили, щоб задати своєму міському голові більше запитань. Не все ж журналістам працювати. А ми тим часом продовжимо переговори із наступним потенційним гостем «Кабінету» – головою кобеляцької райдержадміністрації Олегом Решетилом.