Сказати, що в Кобеляках не приділяють належної уваги розвитку спорту, зокрема, футболу, то було б неправдою. Місцева команда «Колос» виступає в першій лізі обласної першості – лаврів поки що не здобула, однак прагне до цього. Люблять кобелячани футбол, мають добротний стадіон, майданчик зі штучним покриттям. Але в своїй любові дехто заплутався…
Домовився з керівництвом ДЮСШ про товариську зустріч дитячих команд Києва і Кобеляк. Привіз своїх вихованців з Нових Санжар, де вони відпочивали у літньому таборі на стадіон у Кобеляки, а нам кажуть: «Сюди не можна, тут проводить календарні зустрічі і тренується тільки «Колос»! А ви будете грати в другій школі…»
У другій – так у другій. Вийшли на поле: трава клаптями поросла, бугри і ями, повсюди дрібні камінці. Мої хлоп’ята не звикли до такого. Ледве відіграли матч, звівши його внічию – 2:2.
Мені сподобався ваш «Лідер», декого з його гравців залюбки прийняли б і в київському спортінтернаті. Але грати на подібних полях – то справжній архаїзм. Усе краще повинно бути для дітей, а в даному випадку – навпаки, за принципом: «Візьми, небоже, що мені негоже».
Зрозуміле прагнення господарів тримати поле належному стані. Тільки ж не за рахунок синців і подряпин на дитячих ногах і ліктях! Де тут вже думати про техніку й тактику, коли шкіра від контакту з таким «газоном» горить, мов на сковороді!
Хотілося б ще раз зіграти з «Лідером»   вияснити, хто ж таки сильніший? Однак боюся, що знову запропонують дітям ерзацарену «для підвищення спортивної майстерності».
Недивно, що за такого ставлення до дитячого футболу грати за «Колос» запрошують «варягів» з інших міст. Свого резерву немає. І не світить нічого хорошого, доки команди ДЮСШ будуть у спортивних функціонерів району на правах пасинків.
Про це говорили мені батьки юних футболістів, які прийшли повболівати за своїх. Вони дуже схвально відгукувалися про директора ДЮСШ Руслана Сабірова, тренера Віктора Білорибця, які всією душею переживають за стан справ у школі, все роблять, щоб дітям були надані можливості для оволодіння майстерністю Прикро, що їх зусилля, підтримка райвідділу освіти натикаються іноді на перепони з боку начальника відділу культури і спорту райдержадміністрації Віталія Детюка. Він, за словами батьків, «приватизував» стадіон «Колос», а їхніх дітей посилає грати на задвірках. На стадіоні НВК №1 поле непогане, так добиратися до нього – неблизький світ. Діти їдуть туди на велосипедах через усе місто, перетинають автотрасу, по якій рухаються тисячі машин. А хто буде відповідати, коли по дорозі, не дай Бог, трапиться нещастя?
Я не знайомий з деталями проблеми, однак з власного чималого досвіду тренерської роботи впевнений: її потрібно вирішувати без шкоди для здоров’я і безпеки дітей.