Для кобеляцьких сільгоспвиробників вже давно не є дивиною поїздки за кордон для обміну досвідом. Німеччина, Франція, Польща, Данія, США і Канада – у цих та багатьох інших країнах побували за останні роки місцеві фермери та директори аграрних підприємств. А минулого місяця знані і шановані в районі аграрії, голови фермерських господарств Сергій Таран та Валерій Дрига відвідали навіть заокеанську Бразилію, державу екзотичну навіть для сьогоднішніх мобільних та комунікабельних українців.
І тільки-но хлопці акліматизувалися, увійшли в звичайний ритм життя, як їм знову довелося пакувати валізи. Цього разу марківський та дрижиногреблянський фермери їздили в рідний для них Київ. І не для обміну досвідом, а для того, щоб захистити свої і всіх аграрів права та інтереси. До речі, вражень від київської поїздки наші хлопці отримали не менше, аніж від бразильської. Щоправда, враження ті не надто приємні. Про своє перебування в бразильських лісових та київських кам’яних джунглях фермери згодилися розповісти на сторінках «ЕХО Кобеляк».
Лише Сергій Таран та Валерій Дрига представляли Полтавщину у списку української делегації, яка відвідала Бразилію, щоб ознайомитись із технологією вирощування цукрової тростини та виробництва біоетанолу. А всього за океан полетіли 23 українські аграрії. Організував поїздку приватний підприємець Андрій Дикун, який спеціалізується на розвитку аграрного туризму.
Власне, технологія вирощування цукрової тростини кобеляцьких господарників цікавила мало. Адже природні умови рідної для них Полтавщини різко відрізняються від бразильських. І навіть за нинішніх змін кліматичних умов ця культура не зможе зростати на українських чорноземах. До слова, вони, наші знамениті землі, значно поступаються за своєю якістю заокеанським. Якраз в Бразилії із сухої палиці, встромленої в землю, точно виросте або кавове дерево, або кущ цукрової тростини. Родючий шар тамтешніх грунтів сягає товщини 3-4 метри, а майже ідеальний клімат робить сільське господарство надприбутковим і, що головне, виключає циклічність. Скажімо, в один і той же період можна спостерігати, як кукурудзу сіють, прополюють і збирають. Українські осені і зими в Бразилії немає і сіяти можна на протязі всього календарного року.
Знамениту цукрову тростину не сіють, а саджають пагонами. Обрубки пагінців просто закопують в землю і через 18 місяців збирають врожай. Через рік на тому ж місці достигає наступний. І так дев’ять років поспіль. Не потрібно нічого полоти, поливати, вносити добрива чи засоби захисту рослин. Врожайність цієї дивовижної рослини сягає 1000 центнерів з гектара. А вихід цукру такий же, як і в нашого буряка. До речі, розповіді про те, що цукор із тростини поступається буряковому, виявилися звичайною вигадкою. Він такий же білий і солодкий. Наші фермери особисто його якість оцінювали. При бажанні бразильські фермери могли б засипати своїм дешевим цукром весь світ. І так би воно й сталося, коли б не світова енергетична криза. Через різке подорожчання нафти бразильський уряд орієнтував своїх аграріїв та виробників на виробництво біоетанолу. Його заливають у паливні баки автомобілів у співвідношенні один до п’яти. Щоправда, те, як працюють двигуни в бразильських машинах, українцям не сподобалось. «Якось вони торохкотять і чмихають» - ділиться враженнями Валерій Дрига.
Та все ж тема переходу на біологічні, відновлювальні види палива є актуальною і для України. Як не крути, а запас вуглеводів в земній корі вичерпується, і нафта стає дорожчою ледве не щодня. І швидше за все й українцям доведеться брати приклад з бразильців і не звертати увагу на те, що автомобілі «почмихують» і не так швидко їдуть.
Вся земля в Бразилії є приватною, і люди, котрі каторжно працюють на плантаціях отримуючи шістсот доларів США в місяць, як правило навіть не знають прізвища свого роботодавця. Самі бразильці справили на українців неоднозначне враження. За їх словами, 60 відсотків корінного населення не вміють читати і писати, 25 – мають сяку-таку освіту. А ось інші 15... Інші ні в чому не поступаються європейцям. Цікаво, що ні мешканці нужденних фавел, ні менеджери в ділових костюмах, які працюють за низьку по сучасним українським мірках зарплату, не висловлюють ніякого незадоволення своїм статусом. Робітник з плантації знає – там трудилися його батьки, трудитимуться і діти. Щоправда згідно із урядовою програмою до 2017 року ручна праця на плантаціях повинна бути ліквідована, а всі жителі країни отримають початкову освіту. За те, що дитина не навчається в школі, передбачена навіть кримінальна відповідальність.
Спробували українські фермери і справжньої бразильської кави. Кавові дерева там ростуть як вишні в Україні – прямо на вулицях. І дізналися, що розчинна бурда, відома і нашій країні завдяки брендам, назви яких починаються на «Н» та «Я», є нічим іншим, як відходами кавового виробництва.
Крім унікальних природніх умов українців приємно вразила ще й якість бразильських доріг. Автобан «Київ-Бориспіль» «відпочиває» в порівнянні із тамтешніми периферійними шосе. Але таку фантастичну якість забезпечили німці. Саме вони будували дороги в далекій Бразилії.
І найголовніше. Пшеницю, за словами заокеанських бізнесменів та урядовців, Бразилія готова закупляти сотнями тисяч тон. А вона, пшениця, добре вродила в «Анкорії», якою завідує Сергій Таран, і у «Відродженні», директором якого є Валерій Дрига. Справа тепер за українськими бізнесменами та урядовцями. Саме вони повинні «проштовхнути» українське зерно на бразильський ринок. І цим забезпечити прийнятні закупівельні ціни для українських фермерів.
А ось якими вони будуть, ці ціни, і пробували дізнатися в Києві Валерій Дрига та Сергій Таран. Пробували разом із трьома з половиною тисячами своїх колег з усієї України. Спроба виявилась, м’яко кажучи, невдалою. Аграріїв у київських кам’яних джунглях елементарно «розвели» і використали дійшлі столичні політикани.
Фермери прибули, щоб спробувати домовитись із Урядом про підвищення закупівельних цін на продукцію рослинництва та молоко, а в Києві справу обставили так, ніби аграрії вимагають відставки Кабміну і висловлюють підтримку столичному градоначальнику. І зроблене все було просто віртуозно. До маніфестації приєдналися кілька сотень бабусів із прапорами Блоку Черновецького, і коли мітинг почали знімати телевізійники, саме прихильники київського міського голови вийшли на перший план. Їх і показали в теленовинах поряд із розгубленими фермерами.
Обурюється Валерій Дрига: «Ніякої відставки Уряду ми не вимагали. У нас взагалі не було ніяких політичних вимог. Дуже прикро, що нас так підставили. А найприкріше, що у цьому фарсі брали участь і наші керівники»
Своє обурення діями голови Асоціацій фермерів України Івана Томича та голови обласної спілки фермерів Миколи Горошка крім кобелячан висловили і делегації із Глобиного, Хорола, Пирятина. Зараз вони вимагатимуть скликання позачергової обласної фермерської конференції, на якій збираються висловити недовіру своєму обласному і київському керівництву.