Ця відповідь є моєю реакцією на статтю Валентина Панічевського «Не судіть і не судимі будете», яка була опублікована в «ЕХО Кобеляк» в № 22 від 30 травня цього року.
Просто плакати хочеться, коли читаєш думку Панічевського про те, що УТМР (Українське товариство мисливців і рибалок) достойно вистояло в роки розрухи і сьогодні твердо стоїть на захисті інтересів своїх рядових членів, займає чітку позицію в питаннях охорони природи, а Кобеляцька районна організація досягла досить вагомих результатів.
Можливо, УТМР і вистояло, хоча це також ще питання. Однак що стосується Кобеляцької районної організації, то особисто в мене таке відчуття, що нинішній її чільник в космосі літає, а не по землі ходить. Бо будь-який член цієї організації скаже, що не вистояло воно в останні роки, що в організації існують дуже серйозні проблеми, які стосуються купи питань, починаючи від фінансів, втрати угідь і закінчуючи доблесним керівництвом останніх років.
От, наприклад, на мою адресу йде звинувачення, що нібито я віддав Репешківський ставок Кіровської сільської ради. Хотілося б спитати Валентина Панічевського, чи знає він, як, кому і коли був переданий в оренду ставок в Репешках? Переконаний, що і через сім років йому нічого про це не відомо. А якщо знає, то чому, будучи новим головою районної організації УТМР, нічого не вдіяв, щоб повернути ставок? Не звертався в правоохоронні органи, до суду, депутатів, районної державної адміністрації, хоча був зобов'язаний захищати інтереси своїх рядових членів.
Відповідь дуже проста - голова не проблеми вирішував, а тікав від проблем, аби тільки дорогу комусь не перейти і спокійно допрацювати до пенсії. От такий в нас керівник.
Громаді ж хочу надати таку інформацію. Ще в 1987 році я, як керівник Кобеляцької райради УТМР, підписав на 15 років договір, по якому до нас в орендне користування переходив ставок в Репешках. Дія цього договору припинялася 2 березня 2002 року. Всі можуть підтвердити - ніхто не перешкоджав любительській ловлі риби на ставку: і місцева малеча, і наші батьки-пенсіонери, а не лише члени УТМР, могли насолоджуватися відпочинком під час рибалки.
Ситуація різко змінилася в 2001 році. Поки мене з посади голови райради УТМР незаконно звільняли, голова Кіровської сільської ради «тихенько» уклав на 25 років новий договір оренди. Бачили б ви цей договір: орендна плата за один гектар ставка в рік становить «аж» 50 гривень. Наслідки всі знають: приїжджі та деякі місцеві «крутелики» рибку ловлять, а місцевому пенсіонерові - зась.
Але я не про це. Я про те, що Валентин Панічевський міг і був зобов'язаний боротися за ставок, як мінімум, подавати позов до суду. Тим паче, що правових підстав відстояти ставок було і є більше ніж достатньо.
По-перше, під час надання ставка в нову оренду в 2001 році діяв інший договір з Кобеляцькою райрадою УТМР. Його на той час ніхто не відміняв.
По-друге, договір оренди, підписаний головою Кіровської сільської ради, набував чинності після нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Кіровській сільській раді. Нотаріально цей договір посвідчений, але зареєстрований так і не був. Що це означає? Означає одне: договір оренди 2001 року чинності не набрав, отже користування ним з боку нового орендаря весь цей час є незаконним.
Так само міг і був зобов'язаний Валентин Панічевський поборотися за острів Вишняки та проти розширення меж мисливського господарства «Тахтаївське», про що дорікає мені у згаданій на початку статті (див. «ЕХО Кобеляк» № 22 від 30 травня 2008 року). Нічого не робилося навіть тоді, коли два роки тому ініціативу проявили рядові члени, які принесли вже написані запити в усі інстанції. Це ще не були судові позови і відкрита боротьба. Треба було лише підписати запити, щоб сформулювати правову позицію і почати через суди відстоювати наші права. І що Ви, шановний Валентине Володимировичу, зробили, підписали запити? Ні, не підписали, Ви все спустили на гальмах.
Звичайно, сидіти і стогнати про те, що в нас забрали землі, і розказувати громаді байки, що хтось розвалює місцевий УТМР, легше, аніж реально взяти на себе відповідальність і відстоювати інтереси рядових мисливців та рибалок.
Дивує інше: вже є близько десятка судових та інших рішень про поновлення мене на роботі головою Кобеляцької райради УТМР. В процесі мого поновлення задіяні і суди, і державні виконавці, і прокуратура. Енергії та сил протистояти їм у вас є, писати в газети нісенітніці про мене є, а поборотися за втрачене - нема. Чому? Чого Ви боїтеся?
Вірю, що правда восторжествує і я поновлюся на роботі. Хтось же ж мусить не боятися боротися в інтересах громади і рядових членів районної організації УТМР.