Формат роботи – «фейс ту фейс»

Для того щоби незабаром розпочати активні дії з вивезення та промислового знищення боєприпасів, 9 липня на території артбази відбулись інструкторсько-методичні заняття з командирами військових частин зберігання ракет і боєприпасів та директорами промислових підприємств колишньої «оборонки» під керівництвом директора Департаменту утилізації (ракет, боєприпасів, компонентів ракетного палива) Міністерства Оборони України Анатолія Сосновського. У заході також взяли участь представники Кабінету Міністрів України, РНБО, командування Сил підтримки, військової служби правопорядку, МВС та СБ України. Загалом були присутніми п’ятдесят осіб.

Слід відзначити, що у такому форматі заняття на артилерійській базі озброєння і боєприпасів Міноборони проходили в нашій країні вперше. Адже промисловці високого рангу прибули на Львівщину не тільки оцінити об’єм майбутніх робіт, але й відпрацювати єдину тактику дій із посадовцями оборонного відомства щодо питань вилучення, відправки та утилізації боєприпасів. Питань для спільного вирішення було багато, оскільки навіть нормативні документи, які регламентують питання утилізації боєприпасів у Мінпромполітики та Міноборони – різні. Робота, як говориться «лицем до лиця», позбавила керівників промислових підприємств та фахівців оборонного відомства від зайвої взаємноузгоджуючої паперотворчості.

Вантажити снаряди будуть контейнерами

Тезисно розповідаючи про перебіг цього заходу варто було б зупинитися ось на чому. По перше, під час занять на навчальних місцях військові роз’яснили які документи повинен мати із собою представник підприємства-виконавця під час прийому вантажу у військовій частині, які документи оформлюються на транспортний засіб на якому буде здійснюватись перевезення, як він має бути обладнаний, які вимоги щодо супроводження вантажу в дорозі тощо. Окреме навчальне місце було присвячено доступу представників підприємств-виконавців та перевізників на режимний об’єкт Міністерства Оборони України. У свою чергу, представники підприємств розповіли про вимоги та особливості щодо документального оформлення усього вищевказаного процесу з їхнього боку.

Як з’ясувалося у процесі роботи, великим дефіцитом є дерев’яна тара (або як її ще називають «укупорка») – ящики для зберігання та перевезення боєприпасів. Оскільки штатної тари дуже мало й дістати її вкрай важко (ящики під впливом погодних умов псуються, а частина взагалі приходить у непридатний стан при транспортуванні), на артилерійської бази озброєння і боєприпасів Західного оперативного командування продемонстрували таке-собі «ноу-хау»: пакето-контейнер для довготривалого зберігання та транспортування боєприпасів. Замість того, щоби класти кожен боєприпас у окрему тару, завдяки цьому контейнеру їх можна упаковувати по 30 штук в один. Цей виріб пройшов необхідні випробування та відповідну сертифікацію й за її висновками придатний для використання за призначенням. До того ж, особливості конструкції пакето-контейнера дозволяють здійснювати із ним різноманітні вантажно-розвантажувальні роботи без ризику поломки та ймовірного розсипання вибухонебезпечних предметів.

На заваді утилізації…«Євро-2012»?

Іншим каменем спотикання виявилось транспортне питання. А конкретніше – проблема з автошляхами в Україні. Як основний вид перевезення боєприпасів з Львівщини до підприємств, де буде відбуватися утилізація боєприпасів, розглядався автомобільний транспорт. До програми залучені сертифіковані підприємства-автоперевізники, які вже мають необхідний досвід та спеціальні великогабаритні вантажівки. Однак, згідно норм техніки безпеки, рух транспорту із таким вантажем вночі категорично заборонений. Вдень, на автошляхах, поблизу деяких великих населених пунктів на маршруті слідування, просування великогабаритних вантажних авто також категорично заборонений. До того ж, вивезенню боєприпасів з брюховицької артбази може завадити… «Євро-2012». Річ у тім, що більшість підприємств-учасників програми утилізації боєприпасів (а їх бере участь у цьому процесі шість) розташовані на Лівобережній Україні. Зокрема у Шостці, Донецьку, Павлограді тощо. Нещодавно деякі ділянки траси поблизу Києва були закриті шляхобудівельними компаніями на ремонт. А оминути цей район при прокладенні маршруту руху автоколон, за словами учасників занять, не вдасться. Отже розглянули можливість задіяння залізничного транспорту, як альтернативного виду транспортування боєприпасів. Адже на заводах-виконавцях є можливість не тільки прийняти такі ешелони, але й сформувати їх. Для цього є необхідний рухомий склад: спецвагони для перевезення вантажу, вагони для охорони тощо. До того ж така можливість значно зекономила б час, а головне – кошти. Військові та підприємці відразу провели попередню калькуляцію. Навіть якщо тільки частина вантажу буде перевезена рейковим транспортом, це суттєво знизить загальні витрати.

Підкиньте грошей до спецфонду

Ба більше, у справі утилізації боєприпасів слід рахувати кожну копійку. Про це наголосив сам директор Департаменту утилізації (ракет, боєприпасів, компонентів ракетного палива) Міністерства Оборони України Анатолій Сосновський. За словами високопосадовця, враховуючи, що процес утилізації боєприпасів в Україні триває не перший рік (програму розпочато у 1995 році), до сих пір коштів для вирішення цього питання недостатньо.

– Стосовно Брюхович (за наявності відповідного фінансування) роботи мають бути завершені, згідно Директиви Міністра Оборони України, до кінця жовтня поточного року. На цьому складі залишилися вироби лише 2 та 3 категорій. Тобто ті, які потрібно ремонтувати, або виключно підлягаючі утилізації. Вивезти ці боєприпаси необхідно, адже вони є надлишковими та використовувалися у таких системах, яких вже не має на озброєнні. На те, щоби прибрати боєприпаси з Львівщини необхідно 2 мільйони гривень. У 2008 році на потреби утилізації боєприпасів оборонним відомством профінансовано за спецфондами понад 50 мільйонів гривень. Однак наповнення спеціального фонду Міноборони здійснюється вкрай низькими темпами, – підкреслив він. – Зараз ми сподіваємося на зміни у бюджеті держави на 2008 рік, що надасть Департаменту змогу вирішити проблеми утилізації боєприпасів.

Ще один цікавий нюанс на який звернув увагу Анатолій Сосновський стосується виробничих потужностей та темпів утилізаційних робіт на підприємствах-виконавцях. Він зазначив, що повний цикл переробки виробів здатні виконувати лише ДП «Укроборонсервіс» (здатний переробити 10 тисяч тон боєприпасів на рік) та Донецький казений завод хімічних виробів (виробнича потужність цього підприємства складає 30 тисяч тон). Решта виконують лише певну операцію з боєприпасами й передають виріб на інше підприємство. Тому, щоби вкластися у визначені керівними документами терміни потрібно зважати й на цей фактор.

Ну а що ж думають самі підприємці? Помічник директора Донецького казеного заводу хімічних виробів з утилізації боєприпасів Віктор Думанов повідомив, що для їхнього підприємства не буде проблемою переробити залишки боєприпасів з брюховицького артскладу. Адже більшість з побачених на об’єкті боєприпасів – їхнього колишнього виробництва. За часів СРСР це промислове підприємство займалося випуском боєприпасів. До того ж, Донецький казений завод виконує замовлення з утилізації такого роду виробів з 1995 року. Промислові потужності, за словами фахівця, дозволяють їм переробляти снаряди аж до калібра 230 міліметрів. Є можливість утилізації авіабомб, протитанкових мін. А декілька років тому підприємство виконувало НАТОвське замовлення щодо знешкодження мін-«протипіхоток». Єдине, на що нарікає помічник Директора – відсутність великих замовлень з утилізації. Позитив спільних занять, підкреслив Віктор Думанов, полягає у безпосередньому спілкуванні замовників і виконавців робіт. Військові та підприємці мали змогу обговорити значну кількість проблем, які до цього можна було вирішити не оминаючи бюрократичних сутужностей.

Військові підуть, а земля залишиться…

Ще одне питання, яке беззаперечно зацікавить читачів: а що ж буде із територією брюховицьких складів після ліквідації військової частини? Про це розповів начальник управління логістики-заступник командувача військ Західного ОК генерал-майор Сергій Ніколаєв.

– Заходи із розформування даної військової частини тривають третій рік. Від початку на артилерійській базі озброєння і боєприпасів Західного оперативного командування у смт. Брюховичі зберігалося понад 40 тисяч тон боєприпасів різних калібрів. На даний час залишилося 9 тисяч тон. Після ліквідації військової частини, територія (а це близько 30 гектарів живописного соснового лісу в рекреаційній зоні) відійде у користування місцевої громади. Після остаточного вивезення вибухонебезпечних предметів на території буде проведено рекультивацію місця попереднього зберігання боєприпасів. Кожен метр площі буде обстежений саперними підрозділами та екологами. Обсяг роботи значний, адже ця місцевість використовувалось для зберігання боєприпасів понад сторіччя. Першим тут розміщувався арсенал та порохові склади армії Австро-Угорської імперії. Й тому не можна бути впевненими, що у землі не причаївся якийсь старий «сюрприз» у вигляді іржавого снаряда чи міни. Ми маємо зачистити, як кажуть «під гребінець» цю територію і здати її місцевій громаді у такому стані, аби максимально гарантувати безпеку мирного населення.

Отож, «час збирати каміння» наступив й для Львівщини. Як бачимо, роботи зі знищення та переробки потенційно небезпечних старих боєприпасів, які залишилися Україні у спадок, перебувають у активній фазі. Важливо, щоби гострі питання, які були підняті під час описаного заходу не залишилися лише словами. Адже незакритими залишаються проблеми фінансування програми з утилізації боєприпасів, в тому числі й з брюховицького артскладу, рекультивації місцевості та передачі її Міністерством оборони у власність місцевої громади.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ,

Західний регіональний медіа-центр МО України (м.Львів)