Микола Гоголь свого часу написав однойменну повість, Микола Лисенко – оперу, а молоді гурти от уже водинадцяте пишуть запальну та драйвову музику. Так виходить трилогія, ім’я якій – міжнародний рок-фестиваль “Тарас Бульба”.

Упродовж 18-20 липня місто Дубно, розташоване на мальовничих берегах Ікви, під мурами Дубенського замку князів Острозьких і Любомирських перетворилося на справжній світ рок-музики. Саме там протягом трьох днів відбувався міжнародний фестиваль “Тарас Бульба”, саме там на три дні розгорнулося наметове містечко з майже півсотнею наметів, саме там виступало майже два десятки гуртів практично з кожного куточка України, саме туди з’їхалась “енна” кількість молоді та понад півсотні журналістів, аби висвілювати події з ХІ Міжнародного фестивалю “Тарас Бульба – 2008”, проведення якого ініційовано далекого 1991 року і який фактично є однолітком незалежної України. Відтоді багато змінювалось і в державі Україна, і в рок-країні “Тарас Бульба”, проте незмінними залишалися якісний рок, безкомпромісне журі та... львів’яни – володарі гран-прі. Упродовж трьох років рок-гурти зі Львова здобували найвищі нагороди фестивалю (“Анна”, “Ніагара” тощо), і, як не дивно, цьогоріч львівський колектив також поїхав додому з Гран-прі фестивалю в активі. Носієм львівської рок-культури став гурт “Полинове поле”, але про все – за чергою.

Свято починається

Що цікаво, святкувати фест молодь розпочала ще задовго до прибуття в Дубно. З усіх усюд (Львова, Луцька, Києва, Рівного) в маленьке містечко Рівненської області прибували молоді люди потягами, електричками, “маршрутками” чи автостопом. Мені “пощастило” дістатись у Дубно електричкою. Переповнені вагони молоді з наплічниками за спинами та пивом у рукам тихо котилися в бік славного міста, яке цими вихідними перетворилося на серце рок-музики України. Жваві розмови, фанатичне зловживання чорними фарбами на обличчі, плетіння дредів, зовсім не оригінальні плани на всі дні заходу, що зводилися до розпивання спиртного, цікаві спогади з фестів минулих років... Ось така атмосфера панувала дорогою до головної події цих вихідних і, не побоюся сказати, однієї зі знакових подій української рок-музики.

Свято ще не розпочалося, проте пасажири електрички встигли двічі скористатися послугами міліціонерів, аби ті вгамували фестивальну молодь. Так, за розмовами та гальбами пива молодь прибула до свого місця призначення: хто виходив, а кого й виносили. Чи то від алкоголю, чи то від адреналіну в крові, чи в передчутті чогось грандіозного в місті ставало все гарячіше.

Крізь терни до зірок

П’ятниця... Перший день фесту. Приспаними літньою мрякою вуличками Дубна снували ватаги представників найрізноманітніших молодіжних субкультур у пошуках житла, їжі, пива, веселощів і пригод. А тим часом журі фестивалю у складі львів’янина Юрія Шаріфова, Сергія Шишкіна, Серго Чантурія, а також Віталія Міщука вирішували долю конкурсантів. Як жартувало журі: “За що поважаємо панків, то це за короткі пісні. Відлабав щось там – і зі сцени”. Під краплями дощу на сцену виходили гурти зі символічними назвами “Краплі Морzу” (Володимир-Волинський) та “Обійми дощу” (Київ). Потім хлопці з колективу з назвою “Серцевий напад” у сценічній формі лікарів у білих халатах орудували на сцені зовсім не скальпелем і пінцетом, а своїми гітарами. Згодом молоді набридло слухати гурти, які були вже надто схожими один на одного, тож усі розбрелися хто куди.

Нагадаємо, за підсумками відбору на фестиваль потрапили 19 колективів, які репрезентували майже всі регіони нашої держави.

Цьогоріч Львів мав у резерві лише одне місце, адже вже кілька років поспіль львів’яни збирали більшість нагород і Гран-прі фестивалю. “Полинове поле”, попри всі закиди про неабияку симпатію до гурту Юрія Шаріфова, впевнено довели тезу: Львів – колиска рок-музики України. Що цікаво, “Полинове поле” не отримає вже традиційного призу – демо-запису. Цьогоріч дирекція фестивалю скасувала цю нагороду. “Факт, що гурт став лауреатом будь-якої премії є значно вагомішим за матеріальні нагороди. Бути лауреатом “Тараса Бульби” – аргумент надзвичайно промовистий і перспективний”, – запевнив журналістів Юрій Шаріфов.

І сотворив фестиваль... переможців

Два дні команди змагалися за перемогу. Поза конкурсом другого дня глядачів потішили гості фесту: група “Етно XL” і неперевершений львівський рок-гурт “Анна” (володарі Гран-прі фестивалю “Тарас Бульба – 2006”). Після потужного драйвового годинного концерту “Анни” журі, завершивши не менш запеклі перемовини, що не обійшлися “без крові” й інших атрибутів суддівства, винесло свій вердикт. Отже, дипломантом фесту став гурт “Краплі Морzу”, третє місце посіли запальні хлопці з Луцька – гурт Slap, “срібло” отримали кияни “Гапочка”, перша нагорода дісталася хлопцям із міста Суми ЕТС, а Гран-прі вже традиційно повезли до Львова.

Як розповів “Газеті” Серго Чантурія, він єдиний був проти присудження Гран-прі “Полиновому полю”, бо, за його словами, виступили вони гірше, ніж він їх знає. “Але потім журі зійшлося в одноголоссі присудити Гран-прі саме їм, бо колектив на фесті вже вдруге, тож після перемоги вже не їздитимуть”, – жартував відомий український гітарист.

Репутацію підмочив лише дощ

Третього дня під час гала-концерту ще раз “рвали” публіку переможці та гості фестивалю: гурти “Ніагара”, “Кожному своє”, “Аут край”, “Спралені вітрила” та хедлайнер фестивалю – флагман української рок-музики гурт “ВВ”.

Цьогорічний фест у Дубно відбувся на диво миролюбно та спокійно. Жодного суїциду, як торік, чи вбивста не трапилось, якихось серйозних правопорушень не зафіксовано. Щоправда, лише після суботнього дня вивезли п’ять вантажівок сміття та затримали майже півсотні представників гіперактивної молоді.

Запальна музика та дощ також робили свою справу, значна частина молоді була схожа на головних героїв фільмів жахів: розмазана чорна туш по запашілому обличчю та найрізноманітніші наряди всіх відтінків чорного. До речі, щодо одягу та стилю. Чого тільки не можна було побачити на фесті: макіяж у стилі “місіс Адамс”, зелені, червоні, рожеві голови, проколювання у всіх можливих і неможливих місцях, вишиванки, футболки, топлес і навіть одяг Супермена та Діда Мороза.

“Фестиваль – це не тільки те, що відбувається на сцені та біля неї, а й за кілометр чи десять від центру дійства”, – сказав колись відомий київський бард, лідер гурту “Вій” Дмитро Добрийвечір. А за кілометр від сцени традиційно продавали алкоголь, найрізноманітніші другі страви та гарніри, футболки та горнятка з логотипом фесту, вишиванки й інші дрібнички. Дуже доречною стала акція, організована Дубенським міським центром соціальних служб для молоді та Дубенською міською поліклінікою. Впродовж одного фестивального дня всі охочі мали змогу пройти безкоштовне та анонімне обстеження на наявність ВІЛ-інфекції чи СНІД. Як стверджують організатори, таке обстеження здійснили півсотні молоді.

Наступний фестиваль “Тарас Бульба” планують організувати в рамках святкування 200-річчя від дня народження творця однойменної повісті Миколи Гоголя.

Оксана Жила