Я завжди відстоював недоторканність зелених зон наших Кобеляк, бо це - легені міста, це його чисте повітря, кисень, озон. Це можливість в будь-який час поспілкуватися з природою, не виїжджаючи з міста, насолодитись затишною прохолодою в тіні каштанів і кленів, вдихнути п’янкий аромат лип і акацій, послухати спів пташок, а головне – долучити до цього дітей, щоб вони зрозуміли, що всі ми є частиною природи. В усьому цивілізованому світі кожне місто чи село пишається своїми зеленими зонами і водоймами, оберігає їх і примножує. На жаль, наші Кобеляки або нецивілізовані, або керівництво традиційно думає інакше. Спочатку був знищений Піонерський парк – найжвавіше місце відпочинку дітей, де навіть в тяжкі повоєнні роки працювали гойдалки, каруселі та інші атракціони, стояли скульптури, відбувалися розважальні заходи, змагання, прийом в піонери. Невдовзі після закладення і парк Слави перетворився на будівельний майданчик житлового масиву та дитсадочка №1, така ж доля і Комсомольського парку на Солонцях, який частково забудували, а частково з’їли кози і гуси. Останнім часом активно знищується парк Перемоги, значна частина перетворена на задвірки магазинів, решта - на звалище недільних ринків. Нарешті прийшла черга знищити і святиню міста – парк Богдана Хмельницького, як на мене, то бездумно, безжурно і безглуздо. Я низько вклоняюсь своєму давньому доброму знайомому Дмитрові Кулічковському за його внесок у відродження духовності в районі, але капличку Святого Юрія потрібно було будувати не поруч з танцмайданчиком, а на майданчику проти поліклініки, на узбіччі проти лікарні, або на Солонцях, куди могли б ходити старенькі з Солонців і Юрівки, а хворі помолитися «за здравіє».
Ще більш непродуманим кроком було будівництво майданчика для міні-футболу на місці колишнього літнього кінотеатру в парку відпочинку. Такі майданчики потрібно будувати, і не один, потрібні тенісні корти, а при наявності зими заливати їх як катки, потрібні навіть басейн і поле для гольфу. Але краще спочатку думати про дітей, а потім - про майданчик. Малюки не мають змоги переодягтись, умитись, просохнути. Батьки просто не пускають їх на цей майданчик, бо вони псують одяг, застуджуються і хворіють. Прекрасне місце для таких майданчиків – ділянки між старим і новим приміщенням СШ №2, поруч з котельнею НВК №1, а в самій котельні і роздягальня, і душові, і кілька столів для пінг-понгу. Але чомусь вибирають для забудови лише парк. Творячи одне добро, знищують інше. Тепер супермаркет – і знову парк. Але цим злом знищується ще більше зло – величезний безлад у торгівлі продовольчими товарами. Недивно, що в Кобеляках, керуючись народною мудрістю «з двох зол обирати менше», переважною більшістю обрали будівництво супермаркету, і не підтримати їх просто неможливо. Свою підтримку висловили на сторінках «Колоса» і «ЕХО» відомий у Кобеляках будівельник і архітектор Олександр Сербін: «І супермаркет збудувати, і парк зберегти», не менш відомий будівельник, вельмишанований громадський діяч, рухівець Микола Дмитренко: «Магазин… і досить», Софія Скрильник: «Чиї інтереси захищають міські депутати? »
А дійсно, чиї? Чому своїм рішенням позбавили міський бюджет, тобто кобелячан, одного мільйона гривень, дитячого майданчика, якісних і дешевших продовольчих товарів? Чому міські депутати не читають місцеву пресу? А якщо читають, то чому проігнорували «глас народу», під таким заголовком публікувались результати незалежного опитування, де 60% респондентів висловились за супермаркет і лише 30% - проти. Причому проти були переважно вчителі, нібито з мотивів безпеки для учнів, але дізнатись, звідкіля ноги ростуть у цих «проти» дуже легко. Варто задати питання: «А куди ж ви дивилися, що, не бачили, як діти вже кілька років шастають поміж автомобілів через більш завантажену Червоноармійську до магазинчика? Так само бігають через жваве перехрестя до «Неоніли» учні НВК №1, і ніхто не дбає про їх безпеку. То звідки ж раптом така стурбованість? Чому депутати схаменулись і стали дорожити кожним сантиметром парку і були байдужі до попереднього роздерибанення «зеленої зони» на шматки?
Відповідь на всі ці «чому? » лежить на поверхні. Значна частина депутатів має пряме або опосередковане відношення до виробництва і торгівлі продовольчими товарами. Отже, рішення проти супермаркету приймають під тиском потужного лоббі, якому передували зустрічі і співбесіди.
Найпершим заволало проти супермаркету керівництво РайСЕС. Але чомусь мені здається, що не з позиції санітарії, а як співвласники продовольчих магазинів та виробництва кондвиробів. І дійсно, ну кому потрібен під боком такий конкурент з якіснішими, різноманітнішими і дешевшими продуктами. Потім спрацювало правило так званої «цехової солідарності», і протест підтримали власники занадто численних магазинчиків, лавочок, будочок, які є реалізаторами місцевих кондвиробів.
На жаль, ці вироби, як зазначив у своїй статті О. Ю. Сербін, низької якості, не маркуються – ні дати виготовлення, ні останнього терміну реалізації, не стандартизовані, відсутні меню-розкладки, де б зазначалося, скільки яких продуктів і за якою ціною закладено на виготовлення, скажімо, 10 пиріжків, щоб покупець знав вагу готового продукту і умовну ціну. Та монополія на виробництво дає можливість тримати це в таємниці. Я запитав у одного із експедиторів, що возить продукти до магазинчику: «Чому не завозите тортиків, тістечок? » Він відповів, що їм категорично заборонила наша санстанція. От і п’ють під магазином учні ЗОШ №2 сік і напої з батоном «Поліський» (Кременчук), кажуть, краще, ніж з дорогими кондвиробами місцевого виробництва. Так кого захистили своїм рішенням наші обранці? Думаю, вам зрозуміло. Чому не вирішили, що ж буде з ганебною руїною в центрі міста, де повинна стояти красива споруда?
Я за супермаркет не тому, що мені не шкода старих акацій, і не тому, що лише на супермаркети розповсюджується постанова КМ про обмеження торговельних надбавок. Це географічний центр Кобеляк, тут колись була «Кулінарія» і всім було зручно, і недалеко від Ведмедівки і Ковжежі, від Солонців і Броварок. Надати супермаркету інше місце - означає когось образити.
Моє головне «за» - це навести лад в торгівлі продовольчими товарами, якими зараз торгують в сараях, в гаражах, халабудах. Продукти розкладають на підлогах, зберігають в металевих контейнерах, в автофургонах, де вони швидко псуються. В магазинах ні касових апаратів, ні товарних, ні фіскальних чеків, продавцям ні в туалет сходити, ні руки помити ніде. На жаль, магазинчики на зупинках не додали ні колориту місту, ні зручностей мешканцям. І дякувати Богу і Любові Гордей, що не загадили ще одним гадюшником місце священної пам’яті – братські могили. Звичайно, супермаркет потіснить цей безлад, але ж і Кабінет міністрів має намір обмежити торговельні площі на 1000 чоловік населення.
Шановні депутати, прислухайтеся до думки своїх виборців, адже законом України передбачене обов’язкове врахування громадської думки при забудові територій. Читайте, про що вони пишуть бодай у маленькій статті Олександра Правосуда «Я за супермаркет, дискотеку і ковзанку» в «ЕХО» №21, і будете знову обрані.
Шановні кобелячани, запам’ятайте, хто з Ваших обранців захищає лише свої права та ігнорує Ваші бажання. Вони перераховані в статті «Парку бути для громади» О. Пищити в «ЕХО» №27.