Мільйон, звичайно, є вагомим аргументом – хай навіть у гривнях. Тим більше, в масштабах містечка із скромним бюджетом. Тому зрозумілою є підтримка зведення продуктового супермаркету в парку імені Богдана Хмельницького (за офіційними паперами міської ради – «біля парку») першими особами Кобеляк. Голова Київської міської садової комісії С. Ромашевський ще 1902 р. писав: «Як тільки виникає питання про будівництво будь-якої громадської споруди, керівники… опиняються в досить складному становищі, вишукуючи для неї відповідне місце, і мимоволі звертають свої погляди на міські сади, бажаючи використати їхню територію для своїх, звичайно, вельми поважних і піднесених цілей». Не дивно, що добір кадрів до магазину розпочато за місяці до прийняття владою рішення щодо будівництва. Доволі прогнозованою виявилася й реакція кобелячан, більшість яких, за даними проведеного ЗМІ та міською радою моніторингу громадської думки, однозначно віддала перевагу розрекламованим побутовим зручностям перед збереженням занехаяної ділянки парку. Адже ми сумирно проковтнули нещодавнє калічення каштанів під приводом симетризації насаджень уздовж вулиці Леніна, місяцями байдуже блукали бур’яновими хащами парку Перемоги, жбурляючи під ноги пивні бляшанки та підкошуючи травичку для господарських потреб… Ініціатори будівництва, судячи з потужності рекламного заряду, налаштовувалися на куди відчутніший спротив громади. Несподіваною для мене була негативна позиція депутатів на попередній сесії міської ради, але, вочевидь, 25 липня вони таки прислухаються до гласу народу.
Що ж, із комерційної точки зору місце для магазину підприємці обрали вдало для себе і зручно для мешканців. Попри те, що створення кількох десятків нових робочих місць і сумнівна веселкова перспектива зниження цін не призведуть до глобальних змін у кобеляцьких соціально-економічних реаліях, як про те дехто мріє, речі це більшою чи меншою мірою об’єктивні. Та насторожує низка тенденцій, що яскраво вималювалися у ситуації з перетворенням паркових нетрів на асфальтований торгівельний оазис із майданчиком для паркування сотні машин.
Нам штучно створили альтернативу: або милуйтеся стильним сучасним супермаркетом, або ходіть повз розвалля «Молодіжного». Даруйте, а що, для того, аби прибрати рештки кафе, необхідно на цьому місці щось грандіозне зводити? Ні в кого нема потреби у вживаних будматеріалах, ніхто б не взявся його розібрати? Чи це нормально, коли в центрі міста, поблизу школи, впродовж років стоїть напівзруйнована будівля, і ліквідувати її – обов’язок заїжджого інвестора?
Нас настійно переконують, що не варто жалкувати за десятком-другим трухлявих акацій. Будьмо чесні з собою! По-перше, кількість стятих дерев не вмістиш і в два з половиною десятки. По-друге, втратимо не лише акації, а й метрового діаметру ясени, що височіють уздовж Московської вулиці, і ненабагато тоншу липу позаду них. А ще – дубки, низку кленів… Якщо жертва того варта, то чого лукавити? Дикуни, зрубуючи для своїх потреб дерево чи вбиваючи тварину, принаймні пробачення у них просять.
Імовірно, підприємці насадять заміну спиляним деревам, і навіть із цінних порід, як обіцяють. Тільки ж за саджанцями треба ще й доглядати, аби не засохли і щоб не вкрали, бо і те й інше – звичні реалії наших недавніх кампаній з озеленення. А садівників і охоронців парку штатний розклад супермаркету не передбачає.
Нас вабить перспектива облаштування підприємцями дитячого майданчика в парку. Що матимемо в підсумку? Спершу під це буде сплюндровано ще ділянку парку, а потім специфічна частина молоді розтрощить атракціони і всіє землю навколо кришками від пляшок та битим склом. У Піонерському парку ми це нещодавно проходили, невже забулося? Доля скалічених пришкільних майданчиків теж вельми показова. Знову ж таки, масовика-затійника і сторожа в комплекті з атракціонами ми від власників супермаркету не отримаємо.
Нашу увагу звертають на непривабливість і непридатність для відпочинку території, яку просять під будівництво. Воно то так, тільки якщо за парком не доглядати, то будь-яка його частина з часом буде менш естетичною за чисто виметений асфальтований плац. Яскравий тому приклад – ділянки парку Перемоги, на які тиснуть перманентне будівництво, торгівля та наш специфічний відпочинок. Але ж у нас із метою убезпечити кобелячан від травмування гілками обпиляли живі каштани в районі міської ради (принаймні, таке пояснення теж фігурувало в офіційному мотивуванні симетризації), а не сухе гілляччя та сухостій, яких повно в парках.
Станом парку Перемоги, до речі, руйнується й популярний міф, що приватна власність є запорукою підтримання належного стану території. На посоромлення Правил благоустрою прилеглі до магазинів бур’янові джунглі тут здебільшого не поступаються заростям на ділянках, іще не прилаштованих у сусідство до ефективного власника. Навіть навпаки: де зараз, після викошування парку, найбільше бур’яняччя? З боку Дніпропетровської вулиці, впритул до монументальних торгівельних точок.
А ще чудно, що одні й ті ж особи декларують грандіозні плани перенесення ринку на околицю і облаштування на площі Перемоги бульвару-алеї зі сквером та водночас підтримують будівництво супермаркету в парку, посилаючись на міфічні безкінечні ліси довкола міста. Правда, коли віддамо весь парк під забудову, гроші на реконструкцію площі заробимо, тільки ж сенсу тут негусто…
Насправді зведення магазину, яке незабаром розпочнеться, – досить пересічний факт. Не варто сподіватися на разючий контраст у цінах, як і на зниження їх конкурентами. Що ж стосується якості, то кожен обиратиме за своїми вподобаннями – «засиджене мухами м'ясо» (цитую представника перспективного інвестора з «ЕК» від 16. 05. 2008 р. ) чи магазинні продукти з харчовими добавками і консервантами. Діснейленду в парку нам теж не бачити. Це просто чергова ланка у забудові зеленої зони, за площею якої, до слова, Кобеляки серед міст області аж ніяк не попереду. Адже міський голова хоче звести в Піонерському парку дитсадок, а голова районної ради нещодавно висловлювався за басейн у парку імені Богдана Хмельницького. Звісно, плани складаються з турботою про людей. Потреба в садочку – факт? Факт. А хто жалкуватиме за тим Піонерським, посеред якого занедбана громадська вбиральня, що її сусіди регулярно підсипають сміттям, на периферії городи та копиці гною, а решта території – вигін для кіз та птиці? Стосовно парку імені Хмельницького Володимир Жуков зауважив, що той не має відповідного статусу. Нема папірця – вважай, не існує й парку, а отже і проблеми з його забудовою. Люди добрі, так у Кобеляках жоден парк не паспортизовано! Якщо так підходити до питання, то, може, кинемо клич перспективним інвесторам, аби зглянулися і взагалі позбавили нас цього клопоту?
Справді, навіщо нам ті парки? То за царя темний люд ходив до міського саду оркестр слухати! В неспокійні роки української революції там п’єси ставили. А нині організуємо відзначення чергового свята в тому-таки колишньому міському саду, торгівлю сухариками-морозивом розгорнемо – а урни ж у парку імені Хмельницького немає жодної… Лихо та й годі. Хай кобелячани краще розважаються в кафе: підприємцям прибуток, владі менше проблем з утриманням території, та й сам народ, як показує реакція на перспективу забудови, теж загалом за. До того ж, судячи з кількості пляшок попід лавочками щоранку, у парку час проводять здебільшого за тим же заняттям. А кому вже дуже кортить «відпочити» саме на природі, нехай мандрує на берег Ворскли чи Кобелячка. Там між кострищами та купами сміття ще клаптики трави збереглися, є де свою мітку залишити.
Що ж, маємо повне право відстоювати омріяне будівництво. Окрім задоволення інтересів бізнесменів, це дійсно буде вигідно багатьом мешканцям. Тільки давайте діяти щиро, не обманюючи ні себе, ні сусідів. Припинімо говорити про десяток трухлявих акацій. Не повторюймо заклинання «парк не постраждає, лише трохи зменшиться», бо те «трохи» складе чверть його нинішньої площі. І не варто перейматися, куди прилаштувати парки: їх у нас заберуть, надто довго чекати не доведеться. Парк Перемоги забудовується повільно, але впевнено – без колотнечі з громадськими слуханнями. Забудова решти, судячи з озвучених намірів влади та настрою люду, на часі. А в нас є шанс увійти в історію унікальною громадою, що сама вблагала позбавити її осередку зелені в центрі міста. Лишень пам’ятаймо, земляки, що ця втрата буде невідновною. Якщо Кобелякам не до снаги без інвестора навіть прибрати рештки «Молодіжного», то, колись надумавши створити чи поновити парк, не зможемо цього й поготів.