Прочитали статтю Софії Скрильник „Чиї інтереси захищають міські депутати? ” і не змогли збагнути, чи це дійсно стаття, написана працівником міської ради? Фактично Софія повинна опікуватися дотриманням чинного законодавства у сфері земельних відносин. Та й з приватними підприємцями в міської ради завжди не було ніяких проблем. А тут такий негатив до своїх підприємців. До людей, які стабільно щомісячно перераховують багатотисячні податки в бюджет міста, приймають активну участь у фінансуванні культурно-розважальних та спортивних міроприємств. А найбільш цікаво те, що жоден підприємець міста не написав на шпальтах газети, що він проти будівництва супермаркету в парку імені Богдана Хмельницького. За що ж такий гнів до людей, які працюють і надають можливість іншим працювати?
Ми дуже раді за вас, Софіє, що ви після отримання освіти маєте роботу, стабільну зарплатню, а в майбутньому гарантоване державою пенсійне забезпечення. Чого не скажеш про нас, підприємців. Ми покладаємося тільки на свій розум, здоров’я та удачу. Гарантованого на майбутнє небагато. Серед нас багато теж і з вищою, і середньою освітою, але так склалося, що не всі мають можливість працювати в державних установах. Тому свого часу нам довелося іти в різники, реалізатори, кому брати „кравчучки” та їхати по товар, а дехто подався за кордон (зовсім навіть не відпочивати). Жалітися було нікому, профспілок у підприємців немає. Ми й не плакали. Ми просто „ішачили”, бо треба було годувати сім’ї, навчати дітей.
Коли починало свій розвиток місцеве підприємництво, ми навіть пральний порошок та мило возили з Харкова поїздом. Легко не було. Праця без вихідних і відпусток, постійна нервова і фізична напруга, систематична „допомога” контролюючих служб не проходить безслідно. В цьому році не стало наших друзів, пішли раптово з активного життя Ляшенко Олег та Строчка Юрій. Ці хлопці працювали, будували, забезпечували робочими місцями інших. Трудилися не тільки для своєї родини, але й для громади. Це тільки зараз ми стали замислюватися, що здоров’я та життя не безмежне.
Зараз в державі торгівельні відносини набули зовсім іншого характеру. З’явилися заможніші підприємці, які змогли організувати гарні підприємства, побудувати супермаркети. І це добре. Покращується сервіс, є можливість знизити ціни за рахунок великого об’єму реалізованого товару. Це все є розвиток суспільства - це нормально. Але розвиток суспільства це не тільки розвиток торгівельних закладів, але це й поява нових стадіонів, парків, будинків відпочинку, басейнів та ін.
Підприємці міста – це прогресивні люди, і ми висловлюємо позицію нашої спілки – хай будується супермаркет, і всі ми знаємо що він буде в місті не один, бо уже набирають на роботу в інший супермаркет наших громадян. Але будівництво повинно бути не в останньому шматочку парка імені Богдана Хмельницького, а в іншому місці. Незабудованих майданчиків у місті Кобеляки ще багато, про що вказували дописувачі в попередніх номерах „ЕХО”. І ми будемо спільно радіти всім інвесторам, які прийдуть з гарними намірами до нашого міста.
Але не личить працівнику міської ради радіти інвесторові, який хоче відняти залишки парку, котрий належить всій громаді міста. Ми думаємо, якби ота гілка, що впала на Софію, коли вона прогулювалася парком, впала набагато раніше, то вона б тоді замислилася, чому ж єдиний парк у місті не окультурювався років з десять. Чому ж до нього не дійшла черга? Софія розписала в статті про наше місто як про якесь побоїще: все нищать, трощать, крадуть. Помістила фото розтрощеного кафе зсередини, в нас є запитання:
- чому в цивілізованих містах якщо починається реконструкція, ремонт чи будівництво, будівельний майданчик огороджується, а у нас ні? Чому?
- чому в сусідів у Н-Санжарському районі на пляжах цілодобово стоять столики, металеві урни і мангали, а поруч ще й дрова складені лежать, які ніхто не краде, чому?
- Чому в парку немає жодної клумби, не випиляні старі дерева? Хіба для цього потрібні мільйони? Ні!
Дякуємо інвесторові, що вказав нам, що в нас це не парк. Дякуємо і Вам, Софіє, за те, що ваш виклик в газеті підприємцям був вчасний. Завдяки вам спілка підприємців Кобеляцького району вирішила створити Фонд збереження і розвитку парку ім. Богдана Хмельницького та зелених зон міста Кобеляки. Статут Фонду знаходиться на реєстрації в районному відділі юстиції. Засновниками Фонду виступили знані в місті люди, які мають свій бізнес і мають бажання покращити своє місто. Це Карнаух Надія Василівна, Шкарбан Вікторія Іванівна, Семиног Валентина Іванівна, Касьяненко Світлана Володимирівна, Ковалевська Вікторія Генадіївна, Проценко Ігор Андрійович, Бистряков Олександр Вікторович, Близнюк Анатолій Федорович, Дяченко Іван Іванович. Спілка підприємців відгукнулася на заклик зробити місто кращим. Для початку зібрано майже 10 тисяч початкового капіталу.
Особиста подяка Карнаух Надії Василівні за те, що вона профінансувала проект реконструкції парку ім. Богдана Хмельницького власними коштами.
Хай ця „подія” об’єднає всіх жителів міста. Ми запрошуємо всіх до співпраці. Про наші наміри будемо говорити на сторінках газети. Ми будемо оприлюднювати прізвища всіх, хто зміг перерахувати кошти або щось зробив для розвитку парку.
Дякуємо всім, хто ознайомився з нашим виступом, запрошуємо всіх до співпраці! Сподіваємося, що найкращі культурно-розважальні міроприємства в парку у нас ще попереду. Сподіваємося, що у нас вийде гарна співпраця з владою міста та депутатським корпусом.