Вишиті речі колись були звичною справою для кожної української дівчини. Зараз на Полтавщині народних умілиць з вишивання залишились одиниці. Одну з них ми несподівано виявили у Кобеляках, тож не гаючи часу, попрямували до неї на гостини.
Уквітчаний будинок Анастасії Гук виднівся здалеку, особливо впадали в очі червоні та жовті троянди, що рясніли під вікнами. Привітна жінка запросила до хати, втім ми ввійшли не одразу, затримавшись на мить у веранді. Кімнатні квіти були скрізь: на вікнах, на підлозі, на столах, тяглися попід стелею…
Помітивши наше здивування, Анастасія Максимівна повідала, що в неї кожен ранок починається з догляду за квітами.
- Я нічим іншим не займусь, доки не підійду до кожної квітки, – говорить спокійно.
Проходимо до зали і вже забуваємо про квіти. Вся оселя усипана вишитими рушниками, наволочками та стрічками. Близько п’ятдесяти вишитих робіт знаходиться у будинку.
Анастасія разом з чоловіком Володимиром проживає у Кобеляцькому районі майже 15 років. Родом вони з Тернопільщини, спочатку приїхали погостювати до сестри Анастасії. Сім’я Гуків була буквально зачарована красою Полтавщини, тож вирішили залишитись назавжди.
- Спочатку було скрутно з коштами у зв’язку із переїздом, тому багато вишиванок довелося продати, – згадує з сумом господиня.
 Після переїзду подружжя оселилось у с. Деменки. Анастасія працювала у дитячому садку вихователем, потім – бригадиром овочевої бригади. Проте за буднями вона не забувала про своє найбільше захоплення – вишивання. І хоч зараз жінка є жителем Кобеляк, пам'ять про неї ще довгі роки красуватиметься у деменківській церкві Святого Миколая Чудотворця. Анастасія Максимівна безкоштовно вишила для церкви ікону Миколи Чудотворця, рушники та молитви на них (Молитва Господня та Молитва до Богородиці).
У 2003 році сім’я переїхала на постійне проживання до м. Кобеляки. Незабаром Анастасія почала працювати у центрі поштового зв’язку.
- Анастасія Гук працює на посаді оператора по доставці пошти, - розповідає економіст з маркетингу, голова профспілки центру поштового зв’язку № 13 Юлія Тристан. - Вона приймала участь у обласній виставці та Огляді-конкурсі творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва працівників ПД УДППЗ «Укрпошта» під гаслом «Весна на поштовій вулиці». За презентацію робіт з вишивки отримала у подарунок заохочувальний приз - радіоприймач.
Анастасія Максимівна вишиває хрестом, а іноді - технікою «низинка». Їй би хотілось передати комусь свої знання, однак бажаючих навчатись немає. Коли ми жартома сказали, що після публікації матеріалу «народу набіжить», жінка лише посміхнулась і відповіла: «Мене така перспектива не лякає, я б із задоволенням допомогла пізнати цікавий світ вишивки».
Зараз Анастасія вишиває сорочку - показує незакінчену роботу із вдало підібраними кольорами. Вишитий одяг на сьогодні неабияк ціниться у світі моди.
- Коли я вишиваю, завжди думаю про щось позитивне. Вишивання заспокоює, діє немов психолог. А загалом, квіти і вишивка – це моє життя.
Після таких слів майстрині ми лише побажали їй знайти здібних учениць, щоб подібна краса росла і множилась на Полтавщині.