— Павлюченко ще зі студентських років страждав від браку книгарні у рідному містечку і мріяв відкрити її. Хотів зробити великий книжковий магазин у цьому приміщені, але то було би вкрай не прибутково. Тому відкрив тут арт-кафе, — розповідає Орися й веде до ”помаранчевого залу”.

На стінах висять картини прилуцького художника Петра Бойка. На більшості — оголені повненькі жінки.

— Він малював їх зі своїх дружин, — розповідає Орися. — Тричі був одружений. Каже, що через тіло зображує душу жінки. Полотна для кафе дав безкоштовно.

У сусідньому ”зеленому залі” святкують чийсь день народження.

— У тому залі на стінах — ретро-фотографії зі стрічки ”За двома зайцями”, в якій прилучанин Микола Яковченко зіграв Сірка. Директор кафе просто схиблений на постаті Яковченка. Мріє колись відкрити у Прилуках музей його імені. У травні завдяки йому тут встановили пам’ятник акторові.

До Прилук Орися переїхала зі Львова шість років тому: чоловік отримав престижну роботу на місцевій тютюновій фабриці.

— Перші місяці в мене була депресія, бо не знала, чим тут можна займатися. У Львові я постійно тусувалася в різних арт-кафе, спілкувалася зі співаками та письменниками.От приміром, з Міськом Барбарою із гурту "Мертвий Півень" п’ятничними вечорами в Ляльці грали в більярд. Переможений ставив коньяк. З Олегом Скрипкою якось усю ніч протанцювали-пропатякали у клубі. А в Прилуках із культурним життям глухо. З часом трохи оговталася: якщо культури нема, то єдиний вихід — почати щось робити. Стала влаштовувати літературні вечори в місцевих бібліотеках, проводити книжкові ярмарки та привозити сюди письменників. Пробували видавати й культурологічний часопис. Доки поширювали безкоштовно, їх розбирали. А коли встановили символічну ціну сімдесят копійок, не придбали жодного. Узагалі статті про культуру в місцевій пресі — розкіш. Людям би краще гороскопчики почитати, рекламні оголошення.

Рік тому при арт-кафе відкрили невеличку книгарню. Кілька місяців Орися працювала там продавцем. Пізніше роботу полишила, бо могла бути в магазині не більше п’яти годин щоденно — поки няня доглядала її маленьких дітей.

— Це єдина у Прилуках книгарня, в якій можна придбати книжки українських письменників. Є ще один книжковий магазин, але там продають книжечки для садівників, про сто способів схуднення й інше в тому дусі. Три роки тому проводжала друзів в Сербію й хотіла подарувати їм підбірку українських книжок. В тому магазині знайшла лише тонесеньку збірочку гуморесок Глазового.

У книгарні добре продається історична та дослідницька література про Прилуки, з художньої — популярні ”правильні” книжки з більш-менш простим сюжетом, душевні.

— Якщо в творі є матюки, то ми відразу попереджаємо про це покупця. Якось до нас прийшла одна вчителька. Жалілася, що повелася на розпіареність Жадана й купила на відпочинку його ”Депеш Мод”. І так їй неприємно було читати про отой увесь бруд, який ми й так щоденно навколо себе бачимо. Думала, що, може, хоч у кінці буде якесь просвітління. Але ні. Не сподобалася людям і ”Сьомга” Софійки Андрухович. Знайома дочитала лиш до випадку, де хлопець вилазить у кватирку та кричить триповерховим матом. А ще, відвідувачі бояться назви збірки Покальчука ”Камасутра”. Намагаються в бік тієї книжки взагалі не дивитися, — сміється Орися. — Але от еротичний роман ”Діви ночі” Юрія Винничука купують добре. Найбільшим же попитом користуються жіночі романи Наталки Шевченко. Поряд із нею ставимо книжки Ірен Роздобудько й Лариси Денисенко, тоді їх краще купують.

Півроку тому Орися стала головою місцевої ”Просвіти”.

— Хтось розказав потрібним людям, що є у Прилуках така собі Орися — активістка. Запропонували, я погодилася. Місцеві поети сприйняли в штики, що головою назначили таку молоду дівчину з націоналістичними поглядами, яка до того ж не має жодної виданої збірки і не входить до Спілки письменників. У них стільки заздрощів і злості. От намагалися перешкодити видати збірку віршів молодих поетів. Хотіли ті кошти пустити на видання своїх писульок. Раніше просвітяни збиралися раз на місяць, а на 9 березня їхали за місто, в поле, де встановлено пам’ятник Шевченкові, й співали там у мороз пісень. Тепер щотижня проводимо в арт-кафе літературні вечори з молоддю. Влаштовуємо виставки місцевих митців.

Спеціально для "Газети по-українськи"