В понеділок 4 липня на черговому виробничому «наряді» Юрій Долгов, робітник комунального підприємства «Міська сервісна служба», отримав оригінальне завдання: «Бери молоток і сокиру, підеш на вулицю Леніна, Ілліча добиватимеш».
Із 8. 30 Юрій приступив до роботи. Йому потрібно було очистити від решток гіпсового погруддя Володимира Леніна постамент, який встановлений на однойменній вулиці. Вночі хтось вщент розтрощив голову багатостраждальному пам’ятнику вождю світового пролетаріату. Від бюста залишився лише пил та цемент, яким він був прикріплений до постаменту.
За період від першого замаху на пам’ятник, котрий стався 6 липня 2007 року, це вже вчетверте в Кобеляках нівечать Леніна. Першого разу важезну кам’яну голову просто звалили на асфальт. В травні 2008-го цю ж голову вкрали. Після цього на постамент поставили гіпсовий бюст Ілліча, який знайшли в запасниках районного центру культури та дозвілля. Через два тижні невідомі пробили скроню гіпсовому вождю комуністів. А 4 серпня розбили пам’ятник на друзки. Поряд з пам’ятником невідомі розкидали з десяток віддрукованих на комп’ютері листівок. Згідно з їх змістом відповідальність за акцію взяла на себе організація «Український спротив». У всякому випадку ними була підписана листівка. А приурочили вони цю акцію до 1020-ліття хрещення Русі. Неподалік від пам’ятника на стіні центру культури і дозвілля красується зроблений фарбою напис: «За Союзом ностальгія? Чемодан, вокзал, Росія!»
Юрій Долгов, відбиваючи рештки цементу, незадоволено бурчить: «Робити їм нічого. Тут лом треба! Кріпке, зараза». Дійсно, цементу для прикріплення бюста до постаменту не пошкодували.
За роботою свого підлеглого спостерігав інженер по благоустрою «Міської сервісної служби» Василь Фещенко. Поряд проходять співробітники відділу культури: «Ой, ця ж голова у нас на балансі стоїть. » - бідкаються вони. – «Нічого, спишете, - відповідає Фещенко і продовжує: - Шукайте другу голову».
Більшість перехожих проходять повз пам’ятник, не звертаючи на нього жодної уваги. І лише один старенький дідусь підійшов, підібрав листівку і прочитав її. «Було тоді багато й поганого, й хорошого, - згадав він часи, коли при владі були комуністи. – Але в больницю я дєнєг не носив. »
- Так ви ж тоді і не боліли, - жартує Василь Фещенко.
До пам’ятника під’їжджає «Нива» світлокоричневого кольору. З неї виходить приватний підприємець Микола Теренін. Він починає збирати шматочки гіпсу, якими густо всіяний тротуар поряд із пам’ятником і складати їх у багажник автомобіля.
- Коля, нашо воно тобі? – запитує Фещенко.
- Зберу по кусочках і в себе вдома голову встановлю.
- Ой, брешеш, комусь гіпс заженеш.
Чоловіки сміються. Тим часом на місці події з’являються співробітники міліції. Заяву про знищення пам’ятника написав і відніс в райвідділ другий секретар райкому КПУ Володимир Чуйков. Міліціонери оглядають пам’ятник і тротуар навколо нього, щось записують. Потім просять розписатися в протоколі огляду Фещенка і Долгова і йдуть.
Через деякий час, закінчивши роботу, зникають і працівники МСС. «Більше ми його (бюст Леніна) ставити не будемо», - говорять вони.