І знову стихія в Україні, знову форс-мажор. Ні, мова йде не про повінь на заході країни. Мова йде про рекордний врожай ранніх зернових. Надзвичайно сприятливі погодні умови впродовж всього вегетаційного періоду та працьовитість і майстерність українських селян призвели до того, що зараз останні (селяни) хапаються за голову. Хапаються, ледве не щодня дізнаючись про чергове зниження цін на їх продукцію. Дешевшає пшениця, дешевшають ячмінь і жито. Натомість дорожчають хліб і м’ясо. «Там же підняття зарплат враховується, енергоносії дорожчають», - пояснюють переробники чиновникам, а чиновники – людям. А пшениця що, сама із землі виростає? Чи для селян солярка, електроенергія, запчастини дешевшими стали?
Зараз біля всіх зерноприймальних підприємств України можна спостерігати схожу картину. Приїжджають туди селяни, пробують здати збіжжя (не завжди це й вдається, адже елеватори переповнені), а потім журяться.
Не пізніше минулого понеділка зустрівся автор статті із зажуреними селянами біля Кобеляцького КХП. Прізвищ їх називати не буду, адже вони на це згоди не давали. Скажу лише, що це люди в районі знані і шановані. Навіть депутати райради серед них є.
От вони й кажуть: «Ігор, напиши про те, що робиться. Дихнути ж не дають». Відповідаю: «Я то напишу, так ви ж робіть щось».
- А що нам робити? Що ми можемо?
- Та протестуйте якось.
- А як?
А тут підходить менеджер однієї з фірм, які співпрацюють з аграріями і, почувши розмову, радить: «Та виїхали б, та засипали зерном автомобільну дорогу. І так по всій Україні».
Але не виїдуть. Не засиплять. І навіть не тому, що бояться. Хоча й бояться також. А тому, що нікому підняти, організувати і повести. Це ж якби вибори були! Тоді б «вожаки» швиденько знайшлися. Вони б і прапорці помаранчево-білосиньо-червоно-білосердечні роздали. Ще й по 50-100 гривень заплатили б. І, гайда на Майдан!
А організувати селян на боротьбу за їх інтереси? Дзуськи! На це жодна партія не піде. Ні з тих, що при владі, ні в опозиції. Кому ж потрібні організовані люди, які борються за свої права? Краще мати бидло з різнокольоровими прапорцями в руках.
Що, селяни, купили в минулому році «джипи», нові комбайни та трактори? Голову підняли, плечі розправили? Думали, в казку потрапили? Та ні, ви живете в українській реальності. І вас швиденько нагнуть і поставлять у звичну для всіх українців позу. Здагадуєтесь, в яку.
От звідси й висновок. Мало вміти вирощувати гарні врожаї, писати статті, добувати вугілля. Потрібно ще й за себе, за свої права боротися навчитись. І вожаків собі вибирати не за кольором прапорця, а за їх справами.