Влітку робочий день в сім’ї Крайників, як і в шести десятках схожих селянських родин в Красному, розпочинається ще до 6 ранку. А закінчується після 21 години вечора.
Специфічне розташування Красного, а через село проходить автодорога Дніпропетровськ – Решетилівка із дуже пожвавленим автомобільним рухом, призвело до того, що місцеві жителі почали масово займатися овочівництвом. Найбільше в селі вирощують помідорів, солодкого перцю і баклажанів, або синіх, як їх тут називають. Продавати овочі красняни почали із середини 90-х, коли розвалилися колгоспи і чимало людей втратили роботу.
«Займатися ж чимось потрібно, - розповідає Надія Крайник. - Та й зайвий прибуток в сім’ї не завадить.» Жінка обробляє 15 сотих городу. Спеціально для поливу пробурила свердловину. Насос «Ворскла» подає воду з 15-метрової глибини. Нею й поливають плантації овочів. Чоловік Юрій в сімейному бізнесі на других ролях. У нього є постійна робота.
Зараз на трасі у Красному за відро відбірної картоплі просять 20 гривень, тобто 2 гривні за кілограм. Стільки ж коштують і огірки, які в цьому році є найбільш дефіцитним товаром. Такі традиційні для Красного овочеві культури, як перець і баклажани, коштують дещо дешевше – від 12 до 15 гривень за відро. Але їх беруть більше.
Сезон торгівлі овочами Надія Крайник та її колеги розпочинають у липні, а закінчують у жовтні. Торгують до того часу, поки дає погода. Хоча в минулому році була тепла зима, і сезон продажів дещо збільшився. Взимку продавали картоплю і капусту. В середньому за день жінка заробляє 100-150 гривень. За минулорічний сезон її прибуток склав 12 тисяч гривень. Бабусі, котрі виносять на трасу лишки зі своїх городів, заробляють менше.
«Та які там тисячі? - бідкається 75-річна Ніна Маніс. - Ми ж вже з ціпочками, за молодими не вгонимось. Та й яка там торгівля, не беруть нічого.»
 Ніна Крайник налаштована більш оптимістично. «Заробляти можна, та тільки важка дуже та праця, - говорить вона. - Та й люди трапляються різні. Одні й ціни не питають. Роздав пакети, сказав, чого насипати, віддав гроші і поїхав. «Почьом - мені всьо равно» - каже. Другі ж всю душу вимотають.»
 В цей час біля жінки зупиняється джип «Тойота». З нього виходить чоловік і каже: «Ох і золоті у вас овочі, дівчата. І ще медку б мені.» Мед є у Параски Татарко. Літрову банку Сергій Осипенко купує за 25 гривень. Він не торгується, весь час жартує. Говорить: «Я приїхав із Херсона відпочити на березі вашої Ворскли. Ох і класно у вас. Вип’ємо ваш чемергес (самогон). А як закушувати салом та вашим перцем... Сказка!»
 Тільки-но від’їжджає «Тойота», як під’їжджає «Опель Вектра».
 - Почьом яблука?- питає водій.
 - По п’ятнадцять.
 - Дорого, в Могильові (Дніпропетровська область) купимо. Там ще дешевше.
 - Торгуйтеся, - вмовляє Надія Крайник. Але «Опель» від’їжджає.
 В цьому році овочі продавати важче. Минулого літа їх скупляли дрібні оптовики. В цьому році вони в Красне вже не приїжджають.
 - Навєрно бензин дуже дорогий. От і не літають «льогкачі», - скаржиться Ніна Маніс.
Часто скупляються в Красному водії-дальнобійники та білоруси, котрі повертаються з відпочинку від Чорного моря. Але в цьому році жителі північної держави беруть овочів значно менше. Кажуть, що їх не пропускає митниця. Та й супермаркетів із централізованим завозом і в Білорусії набудували.
 Поряд із Надією Крайник продає перець і баклажани п’ятнадцятирічна Ліля Шерстюк. Дівчинка вчиться у місцевій школі, а влітку допомагає батькам.
- Нада ж і на школу заробити. Батьки збирають, а я продаю, їм трішки легше, - розважливо розповідає дівчинка. Торгувати їй подобається. От трішки нуднувато, бо ровесників поряд немає. Хоча вони теж займаються овочевим бізнесом. Возять помідори в Кобеляки, Комсомольськ, Кременчук.
- Дівчата, часник є?- лунає із розкішного чорного «Лексуса». - Я на свіданіє їду, часник нужен.»
 Довідавшись, що часник є, власник дорогої іномарки купує 5 кілограмів. Дає сотенну купюру, очікує решту. Потім дякує і їде далі, в бік Кобеляк.
- Ой, цей нормальний, - коментують жінки і розповідають, що люди з кожним роком стають все зліші і жадібніші. Менше стає добрих людей!- зітхає Надія Крайник. - Січас їх десь порівну з лихими.
Кращий день для торгівлі, за словами жінки, визначити важко. «Буває по-всякому. Вчора я спродалася на 80 гривень, а в п’ятницю на 480. Сьогодні понеділок, а торгівля теж є» - пробує аналізувати Надія Крайник.
В цьому році вона сподівається заробити дещо більше, аніж в минулому. Врожай дозрів добрий, продавати є що. «Може й на 15 тисяч вийду.» - мріє вголос, прощаючись.