Цього року редактор «ЕХО» вирішив зайнятися вирощуванням овочів закордонної селекції. І це невипадково. Адже вони – елітні. Посаджена на 1/3 «сотки» цибуля німецького сорту Ексібімен дала врожай 200 кілограмів. В анотації до насіння було написано, що цибулини можуть досягати ваги 600 грамів. Не буду брехати – такої не було. Але вага в 450 грамів зафіксована. Феноменальну врожайність продемонструвала і картопля німецької селекції Бела роза. Посадивши на трьох сотих 30 кілограмів бульб, восени викопали 550. Всі одна в одну, дрібної майже немає. Середня вага картоплини – 300 грамів. А ще на полі визріває пізня капуста голандських гібридів Аммон і Атріа. Вже зараз вага головок становить 2,5 - 3 кілограми. І це без жодного поливу! А ось посаджені поруч овочі вітчизняної селекції не йдуть із німецькими та голандськими ні в яке порівняння. Гірші вони. І за якостями, і за врожайністю. Хоча теж продаються в пакетиках з написом «Елітне насіння».
Чому так? Чому німецька, голандська, французька еліта дійсно відповідає своєму визначенню? А наша – ні. І не лише в овочівництві. Особливо яскраво це видно в політиці, у коридорах влади.
Постійно мандруючи районом у пошуках нових тем, не перестаєш дивуватися – як багато у нас цікавих, розумних, самодостатніх і по-державницьки мислячих людей. Їх можна знайти скрізь – і в Кобеляках, і в Біликах, і в найменшому вимираючому селі. Вони вміють господарювати на землі, досягають успіхів на виробництві і у бізнесі, турбуються про довкілля. І говорять надзвичайно правильні і розумні речі про те, яким шляхом потрібно йти Україні, як нам розбудувати державу. І не лише говорять, а й щось роблять для цього, досягаючи успіху у своїй справі.
Вмикаєш телевізор, дивишся на людей у владі… Або просто заходиш у коридори тієї влади і бачиш – а тут інші. Називають себе елітою, а мислять і діють як найостанніші покидьки. Портфель – гроші, гроші – портфель – оце напрямки діяльності української псевдоеліти.
Так чому в Європі назва відповідає змісту, а у нас - ні? На мою суб’єктивну думку тому, що там дійсно є народний контроль. Якщо за гарною упаковкою криється нікудишній товар, то про це всі швидко дізнаються. Преса повідомить. І споживачі-контролери той товар більше не куплять. Або не проголосують.
Повідомляти в Україні вже є кому. А ось споживачі-контролери чомусь вперто купують (голосують за) абсолютне «г…о» в красивій упаковці. Воно, оте політичне «л-но» вже так смердить, що всьому світові чути. Бо – елітне. А споживачі їдять і не морщаться з фанатичним блиском в очах.
Запитаєте, кого маю на увазі? Якщо в політиці, то всі, підкреслюю, всі, без жодного виключення українські партії. Ще рік тому декому з них вірив. А зараз – ні. Надто всі засмерділись.