Зізнаюся чесно, вже страшенно набридло писати про українську політику та владу. Десятки разів зарікався – все, про «них» ні слова. Та днями помітив серед земляків черговий спалах  нездорового ажіотажу, ріст інтересу до того, що відбувається у парламенті, Уряді, в Секретаріаті Президента.
«Будуть вибори?», «Коаліція протримається чи розпадеться?» - такі запитання задають люди прямо на вулиці.
А Бог його знає, шановні! Останній мій прогноз закінчився програшем пляшки коньяку. Після позачергових виборів автор статті у розмові із колишньою переконаною «нунсівкою» мав необережність заявити: «У Верховній Раді буде коаліція регіоналів із нашоукраїнцями». А вийшло не так. Хоча та коаліція була б найбільш природньою і життєздатною. Чому вона природня? Та тому, що і перша названа, і друга політичні сили представляють і захищають інтереси великого бізнесу. Набагато смішнішим і нелогічнішим був попередній союз партій мільярдерів (регіонали) з пролетарями (комуністи і соціалісти). А Ющенко ж, маючи біло-синьо-помаранчеву «ширку» у парламенті, цим самим і Януковича б отримав, і об’єднав  би сили проти «заклятої подруги» Тимошенко. Та вийшло зовсім не так.
Та зрештою розпалася і неприродня коаліція мільйонерів із НУНС з мільярдерами із БЮТ. Хоча знову ж і ті, й ті представляють інтереси великого капіталу. Довго дружити у них не вийшло через майбутні президентські вибори.
От і замаячив на горизонті привид об’єднання нібито непримиренних ворогів із Партії регіонів і БЮТ. Хоча які вони вороги? Так. Конкуренти у боротьбі за владу і гроші.
Бачачи все це, певно й вирішив Президент зі своєю партією спровокувати позачергові вибори. Високооплачувані аналітики нашептали, що у нього, Ющенка, та НУНСу є шанси на перемогу. Напевне, ризикнуть вибиратися і «бютівці» з регіоналами. Їх аналітики (ті, що не брехали) розуміють, що далі рейтинг цих партій буде лише падати.
А можливо виборів і не буде. Адже спрогнозувати щось у грі без логіки і правил, котрою є українська політика, досить важко. Хто в Кобеляках може здогадатись, що одного прекрасного ранку нашепоче на вухо Віктору Андрійовичу Віктор Іванович.
Найцікавіше в цій сумній історії те, що чимала частина земляків чогось від цих виборів чекає, на щось сподівається. Я можу зрозуміти тих, хто прагне стати депутатом якогось місцевого рівня або просто заробити на виборах. А всі інші? На що ви сподіваєтесь,  шановні? Чи посліпли і не бачите, що від зміни кольорів влади не змінюється абсолютно нічого? Ні, змінюється – портрети в кабінетах чиновників. Та ще більш нещадно почали грабувати селян, зріс рівень хабарів. «Помаранчеві» чиновники вже не заощаджують гроші на придбання розкішного авто чи квартири. То вже – «отстой». Вони беруть хабарі для того, щоб скупляти антикваріат. Завішувати стіни своїх дорогих квартир дорогими картинами, їздити в казино у Монте-Карло і будувати вілли на Середземномор’ї.
А що ж робити всім іншим, хто особливого покращення не відчув? Швидше за все, вони, як і раніше, підуть на вибори і проголосують за партії мільярдерів або їх союзників пролетарів. Можна, звичайно, скористатися порадою колишнього голови Верховної Ради Володимира Литвина, який у Полтаві на зустрічі з журналістами сказав: «Взяли б селяни і засипали український парламент гноєм, щоб згадали законотворці про село».
Так де ж того гною взяти? Корів же вирізали.