Bookcrossing в перекладі з англійського означає "переміщення книги". Насправді все дуже просто: прочитавши книгу, ви не залишаєте її пилитися на полиці, а "відпускаєте" - віддаєте наступному читачеві. Мета - перетворити світ на велетенську бібліотеку.
Хоча Bookcrossing існує лише сім років, він вже встиг захопити більше 250 тис. чоловік і 1 мільйон книг. Починалося все доволі кумедно.
У 2001 році у США чоловік на ім’я Рон Хорнбекер мав велику бібліотеку. Одного разу він залишив у холі кафе близько 20 видань. На кожній книзі написав, щоб той, хто візьме її собі, зайшов на його сайт, оскільки йому цікаво, до кого потрапить кожна книга. Через півроку на його сайті зареєструвалося близько 300 чоловік, які передавали одне одному книги і весь час приводили нових друзів. Так у світі з'явилася нова масова течія – bookcrossing.
Книги можна лишати де завгодно: на лавці, у кафе, комп’ютерному клубі чи бібліотеці. Однак залишати улюблену книгу на лавці, напевно, трішки необачно, адже її може намочити дощ чи скинути на землю вітром. Щоб уникнути таких неприємностей, буккросери вигадали «безпечні полиці», тобто місця, на які завжди можна покласти «вільну» книгу та взяти, якщо трапиться, іншу. В багатьох містах України можна знайти такі полиці в бібліотеках та книгарнях.
В Кобеляках також з’явилась «безпечна полиця». Директор Центральної районної бібліотеки Галина Іванівна Мосієнко люб’язно дозволила створити таку полицю в своєму закладі. Працівники бібліотеки схвально віднеслись до процвітання течії bookcrossing в районі. Художник бібліотеки Володимир Вовченко оформив табличку «bookcrossing», а завідуюча відділом обслуговування Людмила Годзь кожному бажаючому покаже місцезнаходження «безпечної полички».
До даної течії вирішили приєднатися і кореспонденти «ЕХО»: вже сьогодні на «безпечній поличці» ви можете взяти книги, які ми пускаємо «у світ». Одна з них - англомовна і має назву «Plays for Reading». Господарем книги була американська волонтерка Карла. Завдяки випадку книга потрапила до рук автора, і ми не маємо права її затримувати, адже вона може бути комусь корисною. Другою книгою-мандрівницею стане «Пять ложек эликсира» братів Стругацьких, яку ви вже сьогодні можете взяти в бібліотеці без жодних зобов’язань. Єдина, кому ви можете завинити, - це ваша совість, якщо залишити книгу у себе назавжди, не дозволивши їй подарувати радість іншому читачеві.
Якщо ви вирішили втішити когось книгою, яка вам дуже сподобалась (адже вона вже давно лежить прочитана у вас вдома) – поділіться нею, зазначивши позаду книги своє ім’я, електронну адресу (якщо маєте) та місто, в якому живете. Адже ваша улюблениця може подорожувати з новим власником не тільки по інших містах, а й країнах. І вам буде приємно отримати звістку – де вона встигла побувати.
Ідея створення «безпечної полиці» вже отримала ряд скептичних відгуків, у яких люди стверджують, що кобелячани не настільки щедрі, щоб дарувати свої книги просто так. Тому дехто вважає, що полиця в бібліотеці так і залишиться порожньою… Таке враження, що українці зневірились не лише у політичній стабільності, а і в людських якостях своїх ближніх.
Книга – це джерело мудрості та знань, нехай хоч вона спробує зробити нас кращими та добрішими.