Отже, знову вибори, хай їм трясця!
Вкотре за 17 років української незалежності українські властьімущі продемонстрували своєму народу те, що їм абсолютно начхати, наплювати і ще там якось «…ати» на нього, на народ.
От сиджу я, звичайний пересічний виборець, представник електорату, чи як там мене, і думаю: «А навіщо мені ті вибори? Що зміниться в моєму житті від того, що в майбутньому парламенті більше голосів матиме Ю., Я., Т. чи Л.?» І чітко розумію, що не зміниться нічого. В бік покращення – точно.
Часи, коли пересічний виборець, котрий пише ці рядки, вірив, «горів», рвався на Майдан, був готовий жертвувати і жертвував для революції гроші, дуже швидко пройшли. Зараз вірити чи агітувати за когось бажання немає. Навіть за гроші. Влада, яка встановилась в Україні після вікопомного 2004 року, виявилась нічим не кращою, а в багатьох чинниках навіть гіршою від попередньої. Яка різниця підприємцю, якого кольору чи політичного переконання чиновник дере з нього хабарі? Чим «помаранчевий» хабарник чи просто ідіот кращий від «кучміста»? А спитайте сьогодні місцевих фермерів - «бютівців»: «Як вам рідний уряд?» Пшениця по 500 гривень, соняшник – по 900, кукурудза – по 300. А добрива – по 3-5 тисяч. А на світовому ринку між тим ціни на сільськогосподарську продукцію не знижуються. Ну й за що боролись, шановні?
За що борються, знають лише самі нардепи, чиновники всіх отих ОДА, РДА, Секретаріатів та Адміністрацій. А ще співробітники десятків виборчих штабів. Ті й виборам по-справжньому раді. Знову піде копійка. Та ще й немаленька. Та ще й «чорним налом». Буде можливість і себе зайвий раз проявити, та й кишені «капустою» набити.
А «на бенера» вони мені, ті вибори? Кого вибирати? Партій – кілька сотень. Але всіма ними володіють 4-5 власників. І нікого нового, прогресивного чи просто нормального вони в свої лави не пропустять. І хочеш - голосуй, хочеш – не голосуй, отримаєш те, що зазвичай. Тому особисто я, як простий виборець, на вибори піду. І добросовісно проголосую «Проти всіх».