Наскільки важлива для вас думка оточуючих про ваше особисте життя? Мабуть, ще довгий час нам доведеться працювати над собою, щоб зрозуміти – жити так, як вважають «правильним» інші – означає проживати життя іншої людини, але не своє!
Якщо ми вчасно не зрозуміємо це, то скоро впевнено відмовимося від своїх бажань, від своєї мрії.
Як часто чують молоді люди, які ще не знайшли собі пару, що «вже давно пора б..», «коли уже ми на твоєму весіллі будемо гуляти?»
Що виходить, коли людина боїться бути не такою, як треба, якщо вона слідує тому, як «прийнято» жити? (Ким прийнято? Коли прийнято?)
А в результаті маємо - люди погоджуються на те, що є. «Аби було хоча б щось, бо можна ж і самому залишитись…» Чи можливе щастя в таких стосунках?
До мене звернулась дівчина з подібною проблемою: «Одружилася, бо всі говорили, що пора. Тепер у мене є дитина. Але чоловік часто мене б’є. Я подала на розлучення і пішла від нього. А всі говорять, що «погано жити одній».
На моє питання, чи щаслива вона конкретно зараз, коли живе сама з дитиною, дівчина відповіла ствердно. Дискомфорт приносило лише те, що вона була залежною від думки оточуючих…
Яка різниця – що про вас скажуть інші?! Коли ви самі знаєте, що там для вас щастя немає?
Люди купують непотрібні речі, аби було «не гірше, ніж у сусіда», або влаштовують «погоні», щоби «переплюнути» когось. Дозвольте запитати, якщо б навколо вас не виявилося ваших сусідів і т.д., вам би було потрібно все, що ви зараз маєте?
Цю модель поведінки вдало копіюють діти. Вдало зазначила А.Барто: «Дитина навчається тому, що бачить у себе вдома. Батьки їй приклад є в усьому…».
Наші прагнення і бажання повинні бути потрібні перш за все нам. Гарно навчатися – щоб отримати освіту, знайти гарну роботу, забезпечувати себе, а не для того, щоб хтось сказав про тебе щось гарне. Не треба шукати схвалень від когось. Найкращою похвалою для вас буде рівень вашого власного щастя і добробуту. Найсправедливіший суддя життя – саме Життя. Воно вказує нам на те, що ми робимо так, а що – ні.
У П. Коельо є гарне оповідання, яке вдало показує нашу залежність від думок інших:
«Ми почали вирощувати сад свого життя і, озирнувшись, побачили сусіда, що пильно спостерігає за нами з-за кущів. Сам він не здатен нічого створити, але полюбляє пліткувати про те, як ми сіємо свої вчинки, вирощуємо наші думки, підгодовуємо успіхи.
Якщо ми будемо звертати увагу на все, що він говорить, то виявиться, що ми працюємо заради нього, і сад нашого життя стане його ідеєю. Ми забудемо про те, скільки поту пролили, обробляючи грунт, скільки душі віддали, щоби підгодувати його.
Ми забудемо, що кожен сантиметр землі має свої таємниці, котрі лише терпляча рука садівника здатна розкрити. Ми більше не будемо слідкувати за сонцем, чекати дощу, і не будемо помічати зміну пір року – для того, щоб подумати лише про одне, про ті очі, які вислідковують нас із схованки.
Той, хто любить пліткувати про чужий сад, не здатен доглядати за своїм»
А якщо ми озирнемося, то побачимо безліч таких прикладів у житті наших друзів та знайомих.
Один чоловік все своє життя мріяв щось сконструювати. Спочатку його пристрастю були кораблі. Саме пристрастю. Він займався кресленнями, розрахунками, читав спеціальну літературу і т.д.
Що він чув від друзів, котрим розповідав про своє захоплення? Сміх. І щось на кшталт: «Ну і де ти на ньому ходити будеш?», «Чудний, краще б зайнявся чимось важливішим!»
Пристрасть до кораблів у нього залишилась, та планувати їх будівництво той чоловік припинив.
Пройшов час, у нього з’явилася нова мрія. Знову креслення, розрахунки, навіть деякі деталі вдалося придбати. Але мрія не стала реальною… Знову ті ж слова, саркастичні насмішки…
Не знаю, здається, зараз він уже нічого не планує і не будує.
У кожного із нас є своя мрія. І неважливо яка: знайти ліки від СНІДу, здійснити кругосвітню подорож, допомагати людям, стати гарним лікарем, вчителем, механіком, бути президентом чи кожного ранку прибирати вулицю, щоб перехожі милувалися чистотою свого міста…
Якщо народилась мрія, то разом з нею народились можливості і сили для її здійснення.
Відмовившись від своїх бажань через нерозуміння нас іншими, ми відмовляємося від ВЛАСНОГО життя. Намагаючись довести важливість наших бажань іншим, ми втрачаємо ту силу, яку могли б витратити на рух до своєї мрії.
Іншим складно нас зрозуміти. І легше висміяти мрію іншого, ніж подумати: а чого хочу я? І відчути повагу до того, хто уже зрозумів своє покликання. Можливо, розповідаючи вам про свої захоплення, людина хоче почути: «В тебе все вийде. Звісно, будуть якісь перепони, але ти зі своїми здібностями і своїм бажанням їх подолаєш!»
Здавалося б, що тут складного: йти за своєю мрією? Здавалося б, хіба це складно – підтримати людину, яка вирішила поділитися з вами своїми бажаннями? Здавалося б, невже складно жити за принципом «не судіть і не судимі будете»? Виявляється, поки що це складно для більшості.
С.Хохель у своєму бестселері «Ступені свідомості» пише: «Життя набагато простіше. Одного разу сказав, далі – втілюй. Всім все одно всього не поясниш». Та й чи потрібно це?
Краще вас ніхто не знає, що вам потрібно робити, куди вам треба йти і куди прийти.
Можливо, багато хто, читаючи цю статтю, лише посміхнеться, думаючи: «Мрія, бажання – нісенітниця це все!» На що хочу сказати: шлях успішних людей починався з того, що вони розуміли, чого хочуть в житті, і працювали над реалізацією своїх бажань. Щоб знайти реальний приклад, не обов’язково шукати його в журналах, книгах чи виїжджати за кордон. Успішні люди є і в нашому місті, і саме завдяки їм у нас з’явилася ще одна газета, центр мануальної терапії, відроджується фестиваль, відкрилась дитяча мовна школа, видаються поетичні збірки - люди отримують задоволення від свого життя, від того, що знайшли своє покликання і доводять, що можна бути щасливим тут і зараз, але для цього треба діяти і слухати, перш за все, себе. Вони такі, як і більшість? Можливо. Але насправді вони дуже відрізняються від інших своєю активною позицією, своїм шляхом до втілення мрії. Вони не витрачали час на порожні теревені, а діяли, слухаючи при цьому голос своєї душі.
Чим раніше прийде усвідомлення того, що лише ви самі відповідальні за власне життя, лише ви знаєте правильний для себе шлях і що вам насправді потрібно, тим швидше ви зможете сказати про себе: «Я щасливий з того, що зміг втілити свою мрію в реальність». А хіба не з цього починається щастя?


Психологічні консультації за телефоном 8(066)123-60-76 (якщо виникне потреба, можу перетелефонувати Вам на домашній телефон).