Я вважаю себе пересічним жителем Кобеляк, звичайним громадянином України. І тому живу такими ж проблемами, як і всі мої земляки. Мене, як і всіх, турбує зростання ціни на газ, неможливість отримати безоплатну медичну допомогу. Хочеться, щоб і пенсія зростала швидше за ціни. Тобто живу, як і всі.
Не так давно я дізнався, що в Кобеляцькому районі створена організація «Діти війни». І вона нібито покликана захищати інтереси, права і свободи людей, які підпадають під це визначення. Я – теж «дитина війни». Тому створення такої організації зацікавило й мене.
Отримавши запрошення відвідати збори «дітей війни», я пішов на них із задоволенням. Думав: «От і на мене звернули увагу. Зараз щось пояснять, можливо в чомусь допоможуть». І як же я був гірко розчарований побаченим і почутим на тому зібранні. Одразу стало зрозуміло, що нове «створіння» дуже важко назвати громадською організацією в її істинному сенсі. Це швидше філія політичної партії. І лідери кобеляцьких «дітей війни» навіть не намагаються або не вміють приховати свої справжні наміри.
Замість якихось практичних порад на зборах я почув одну лише критику на адресу політичних партій, які нині при владі. Особливо «поливали» Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. А єдиною світлою постаттю в українській політиці, за словам лідерів «дітей війни», є Олександр Мороз. Подивився, послухав цих місцевих лідерів – глядь, аж там всі соціалісти. Ось тут все остаточно і прояснилось. Видно, Олександр Мороз та його прибічники, зрозумівши, що після перебігань з однієї урядової коаліції до іншої втратили довіру в українців, вирішили замаскуватись під дітей війни. І на їх спинах в’їхати у Верховну Раду.
Після тих зборів хотілось плюватися і злегка нудило. Та добре, що хоча б чітко зрозумів справжню суть лідерів «дітей війни». Вони – «діти» Мороза. А я йому не вірю. Єдиний політик, котрий на мою думку заслуговує на довіру і пошану – це Юлія Тимошенко. Лише вона дбає про народ і державу. Важко їй, бо заважають всі оті вчорашні, в тому числі й «морозята». От і хочу попросити їх як людина того ж віку, ровесник: «Займайтеся своїми пенсійними справами, виховуйте онуків, а політику – віддайте молодим і розумним, не заважайте їм».