Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
22 листопада о 15.30 біля Новосанжарської селищної ради зібрався чималий гурт людей. Незважаючи на холодний дощ та пронизливий вітер, новосанжарці прийшли, аби пошанувати тих, хто 75 років тому помер мученицькою смертю від страшного голоду… Процесія вирушила вздовж вулиці Леніна до пам’ятника жертвам голодомору 1932-33 років. Запалюються свічки і… одразу гаснуть від вітру та дощу. І запалюються знову – нечисленні вогники таки горять у руках новосанжарців. Тим часом до мікрофона підходить новосанжарський селищний голова Андрій Река. Він розповідає про ті страшні, воістину нелюдські злочини проти українського народу. Згадує села, котрі найбільше постраждали від Голодомору: Малий Кобелячок, Стовбина Долина, Полузір’я… За цим сумним переліком – сотні людських життів. Про страшні знущання комуністичної влади з українського села говорив і виконуючий обов’язки голови районної державної адміністрації Анатолій Мокляк. Важливість історичної пам’яті нащадків про ті страшні часи підкреслив заступник голови районної ради Борис Федоренко. Після цього заступник голови РДА Андрій Любко прочитав власний вірш «Голодомор». До пам’ятника покладено квіти та гірлянди, і отець Дарій справляє панахиду по усім загиблим в роки Голодомору. А вогонь свічок потроху згасає…
Головна 
