У середу в приміщенні краснянського сільського клубу відбулася зустріч місцевих жителів із керівником кобеляцького підрозділу фірми «Астарта» Петром Лавриком. Саме це підприємство обробляє більшу частину краснянських земель. Сходка була призначена на 9 годину ранку. Та жителі Красного і сусідньої Грицаївки зібралися в клубі ще за півгодини до її початку. Зійшлося близько п’яти десятків чоловік. Селяни, в основному люди пенсійного віку, в очікуванні Петра Лаврика та гостей «з району» обговорювали місцеві, а то й загальносвітові проблеми.
- …Росія? Та її весь світ боїться. Їм і бомби не нада. Газ обріжуть і все.
Вчора хоть спікера обрали. Отой став – Литвин.
- А у нас в селі все розкрадуть, а нам нічого не попаде.
З’являються гості «з району» - голова райради Володимир Жуков, начальник районного управління юстиції Надія Коваленко, депутат райради Анатолій Таранушич, спеціалісти з управління агропромислового комплексу.
Через кілька хвилин з’являються і краснянський сільський голова Ганна Зайченко та представник «Астарти» Петро Лаврик. Петро Львович звертається до селян: «Можна, докурю - і починаємо?» - «Тільки півцигарки», - лунає відповідь.
Вести збори доручають Михайлу Пойдему. Кілька хвилин він умовляє хоча б кого-небудь виступити. Зрештою слово бере Марія Дика. Вона говорить: «А що казати? Все вже сказано, нікому ми не нужні».
Далі виступає Марія Рябека: «Не найдемо ми розуміння з Петром Львовичем. Хлопців наших з ангарів вигнали, плити з дороги попродали. Люди недовольні. Кажуть: «Де вони взяли того Лаврика, нехай заберуть обратно».
Поволі стає зрозумілою суть претензій селян до керівництва «Астарти». Підприємство викупило частину майнових паїв у колишніх членів колгоспу «Перемога». Купили майно не у всіх, а десь у 40% пайовиків. При цьому «Астарта» заплатила на всю вартість паю, а лише 35 відсотків. І зараз користується викупленим майном. Іншим платять орендну плату в розмірі одного відсотка вартості паю. Ті, хто не продав свої паї, залишились незадоволеними. Вони вкотре вимагають від Лаврика віддати їх частину майна для того, щоб перепродати його. В залі лунають радикальні пропозиції: «Тягнемо бирки, кому що дістанеться і продаємо все, що залишилось, – тік, комору, техніку».
Заспокоїти селян береться голова райради Володимир Жуков: «Люди добрі, я знаю вашу ситуацію від самого початку. Вам потрібно створити ліквідаційну комісію і розібратися, де чиє майно».
Далі слово взяв Петро Лаврик. Він сказав: «По майнових паях ми розраховуємось. До 25 грудня розрахуємось по їх оренді за 2007 рік і за частину 2008-го. Все відразу заплатити не можемо, адже прийшли на ваші землі лише весною. За користування земельними паями видали по 2 центнери пшениці, по 2 ячменю і по 20 кілограмів цукру. Мало? Але ж не наша провина, що низька оцінка вартості вашої землі. Розбирати тік та іншу нерухомість ми не дамо. Це незаконно».
Потім виступали Анатолій Таранушич, Надія Коваленко, знову Володимир Жуков, Ганна Зайченко. Долучився до розмови і підприємець із Сухинівки Ігор Рябека, котрий заявив, що готовий викупити млин за 50 відсотків його вартості. Почалася дискусія на тему: «продаємо чи не продаємо?»
Через дві години «гарячої» розмови вияснилось, що в Красному немає ліквідаційної комісії. Отже, ділити майно і продавати його нікому. Ледве-ледве вибрали нову комісію в складі чотирьох чоловік. На цьому й розійшлися.
Вже в коридорі клубу кілька жінок оточили Петра Лаврика.
- Петро Львович, купите наші паї за 35 відсотків?
- Не знаю. Керівництво фірми сказало чекати до лютого.
- А з лютого обіцяєте купити?
- Люди добрі, з лютого, можливо, й пенсії на місяць затримуватимуть. В Україні страшна криза, а ви вимагаєте, щоб я щось обіцяв. Доживемо – побачимо.
… Вже на вулиці одна бабуся голосно сказала: «Ну нічого, ось Литвин до влади прийшов, він швидко з кризою розбереться».
Свята простота. Так же швидко, як краснянські селяни своє майно розпродали.