Своєрідний подарунок до дня народження зробили прикарпатські правоохоронці Вікторові П. (ім’я змінене). Це були кайданки, які замкнулися на руках 31-річного чоловіка, підозрюваного у вбивстві жительки Івано-Франківська. Але цій події передували майже два місяці виснажливої, кропіткої роботи.

44-річного бухгалтера однієї з івано-франківських фірм знайшли мертвою в офісі 1 жовтня минулого року. Тіло виявили її співробітники, котрі прийшли зранку на роботу. Як встановила судмедекспертиза, жінку задушили і вдарили ножем у серце. З офісу нічого не зникло, крім особистих речей потерпілої. Через деякий час на вулиці Бельведерській , неподалік від місця злочину, оперативники знайшли сумочку жінки, де був її стільниковий телефон і 1700 гривень. Ця знахідка лише додала загадок щодо мотивів вбивства.

Відпрацьовуючи різноманітні версії злочину та коло знайомих потерпілої, ми, врешті-решт, вийшли на такого собі Віктора П., розповідає начальник обласного управління карного розшуку Ігор Баб’юк. – 31-річний раніше двічі судимий житель Київської області приїхав до нас у 2007 році разом зі співмешканкою. Ця жінка працювала у Києві в системі одного з гіпермаркетів. Коли фірма вирішила відкрити свій магазин у нас, їй запропонували переїхати до Івано-Франківська. Щоправда, в гіпермаркеті вона працювала недовго. Через деякий час разом зі спів жителем, вже згаданим Віктором П., який приїхав разом з нею, вирішили зайнятися підприємницькою діяльністю. Офіс, який винайняли новоспечені бізнесмени, розташовувався навпроти офісу фірми, де згодом сталося вбивство.

Враховуючи «колоритну» особу Віктора П., який вже відсидів п’ять років за замах на вбивство, а другий раз був судимий за розбійний напад, співробітники карного розшуку виявили цілком закономірне бажання поспілкуватися з ним. Однак чоловік безслідно зник. Розводила руками співмешканка, нічого не могли сказати про місце знаходження сина й батьки. Оперативні групи з працівників обласного та Івано-Франківського міського карного розшуку виїжджали до Київської області, звідки був родом Віктор П, і де мешкала його родина, до міста Канева, в якому він також мав родинні зв’язки. Кожна з таких поїздок тривала 10-12 днів. Але затримати підозрюваного не вдавалося.

Більше того, через три тижні після трагедії в Івано-Франківську надійшло повідомлення про аналогічне вбивство жінки у Дніпропетровську. Все вказувало, що обидва злочини – справа рук однієї і тієї ж особи. На Віктора П. пішло орієнтування начальникам обласних управлінь міліції, міськрайвідділів внутрішніх справ тощо за підписом начальника Івано-Франківського міськвідділу УМВС в області Василя Фелика щодо розшуку та затримання зловмисника. Коротко кажучи, чоловік був оголошений у всеукраїнський розшук. Та найбільше роботи припало прикарпатським та дніпропетровським «операм».

Наші правоохоронці, зокрема, встановили, що Віктор П. все ж підтримує зв’язок з батьком. Для цього він використовував картки «Укртелекому», телефонуючи з таксофонів.

- 25 грудня був його День народження. Ми припустили, що він спробує зв’язатися з родиною, - продовжує свою розповідь Ігор Баб’юк.

Припущення справдилося. Не розписуватимемо, яким чином правоохоронці нарешті встановили, де переховується Віктор П. Це був один з населених пунктів Полтавської області, розташований за якихось 15 хвилин їзди від обласного центру. Зловмисник разом з вже новою співмешканкою винаймав там помешкання у колишньому дитячому будинку. На його затримання орієнтували тамтешніх правоохоронців, на допомогу яким виїхала бригада з Івано-Франківська на чолі з начальником управління карного розшуку УМВС в області Ігорем Баб’юком.

Як не приховувала темрява міліціонерів, котрі оточили будинок, де переховувався Віктор П., але у ту мить там щось відчули. Раптом у вікнах спалахнуло світло і одразу згасло. Побачивши у дворі озброєних людей, чоловік зрозумів, що це прийшли за ним. Він завбачливо не став чинити опору. Щоправда, як потім зізнався, неабияк здивувався, що його знайшли.

- Зловмисник надзвичайно вміло замітав сліди. Він часто міняв місця проживання, стільникові телефони, одяг, - каже Ігор Васильович. – Не підтримував жодних контактів з колишніми знайомими.

Та все ж правоохоронці виявилися, як це здебільшого трапляється, більш кмітливими. Із затриманням Віктора П. стали зрозумілі й мотиви його вчинку. Свій злочин він скоїв з метою наживи. Річ у тім, що бізнесова діяльність чоловіка та його співмешканки замість прибутків приносила збитки. Горе-підприємці заплуталися у боргах, банківських кредитах. Маючи кримінальні нахили, Віктор П. вирішив поправити фінансове становище шляхом пограбування з подальшим вбивством небажаного свідка. Адже фірма, яка розташовувалася навпроти його офісу, займалася гральним бізнесом. Ця діяльність, як відомо, приносить чималі прибутки. На руку зловмисникові було й те, що бухгалтер підприємства, будучи «совою», працювала допізна, залишаючись сама в офісі.

Віктор П. ретельно підготував злочин. Придбавши пляшку шампанського, він галантно запросив сусідку до свого офісу. Нічого не підозрюючи, жінка не відмовила приємному молодому чоловікові. Вони посиділи, погомоніли. Потім зловмисник знайшов привід, аби перейти до приміщення фірми, де працювала майбутня жертва. Переступаючи поріг офісу, Віктор П. вже мав при собі ножа. І тут він з уважного співрозмовника перетворився на холоднокровного злочинця.

Чоловік без церемоній почав вимагати грошей. Але тут з’ясувалася одна обставина. Річ у тім, що власниця фірми забирала всі прибутки. Так що в офісі ніяких грошей не було. Однак Вікторові П. також вже не було куди відступати. Отож він задушив жінку, а потім, для вірності, вдарив її ножем у серце. Здобиччю зловмисника стала лише жіноча сумочка бухгалтера з її особистими речами. Однак, як ми вже писали, її знайшли на вулиці.

- Справа у тім, - пояснює Ігор Васильович, - що, скоївши вбивство, зловмисник вибіг з приміщення і заховав сумочку, а сам повернувся до офісу, аби прибрати сліди свого перебування там. А далі він просто не зміг знайти те місце, де заховав сумку.

Чудово розуміючи, що з такою біографією ним обов’язково зацікавляться правоохоронці, Віктор П. накивав п’ятами. Вбивство, яке він скоїв у Дніпропетровську, також було з метою наживи. Але й тут його здобиччю став лише стільниковий телефон та золоті прикраси, які зняв з жертви. По суті, обидві жінки загинули нізащо. Можемо припустити, що цього б і не сталося, якби не одна обставина. Коли Віктора П. судили останній раз за розбійний напад, Оболонський суд міста Києва виявився надзвичайно милосердним. Особу, котра вже була судима за такий тяжкий злочин як замах на вбивство, не засудили до реального покарання, а винесли вирок з випробувальним терміном, що дозволило зловмисникові залишитися на волі. Ця «добросердність» в подальшому коштувала двом жінкам життя.

Нині ж, якщо все це, що ми описали, підтвердиться в судовому засіданні, Вікторові П. загрожує найвища міра покарання – довічне позбавлення волі. Наразі він перебуває у Дніпропетровську, де скоїв друге вбивство. Потім його мають етапу вати до Івано-Франківська, де, швидше за все, його й судитимуть…

http://ifportal.net