Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Народні та християнські свята. 13 січня – Щедрий вечір (Меланки)
18:27
13 січня, за тиждень після коляди, напередодні Нового року – Щедрий вечір. Це – залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За
християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній
традиції обидва свята об’єдналися, і тепер маємо Щедрий вечір або свято
Меланки.
Якщо перед Різдвом готували багату вечерю, переважно з дванадцяти
страв, то 13 січня – щедру. Вона не мала такої великої кількості страв,
але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м'ясо, печеня, локшина і
обов’язково млинці – символ Сонця. До речі, на Поліссі, варили другу
кутю, заправляючи її смальцем. Тому й вечерю називали щедрою, а звідси
й назва – Щедрий вечір. Про це мовиться в багатьох щедрівках та колядках:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
За християнським календарем 13 січня – це день преподобної
Меланії Римлянки, що померла 439 року, то його й називають Меланками, а
наступний день – Василями. В давні часи Маланки, Василі та
Водохреща пов’язувались із новорічним циклом так званого «Сонячного
кола». Найбільшим вважалося дайбозьке свято «Щедрого Бога» (воно
пізніше й прибрало назву «Маланок» або «Щедрого вечора», котрим і
завершувалися «Святі вечори»). Упродовж тижня, від Різдва, люди не
працювали, а лише святкували.
Щедрий вечір багатий на цікаві народні обрядодії. Сідаючи до
вечері, кожен одягав нову або свіжовипрасовану сорочку. Перед тим, як
почати трапезу, господиня просила дітей вийти з хати, а біля батька, що
сидів за столом, клала стільки пирогів, щоб його не видно було. Потім
дітлахів, запрошували до світлиці. Діти здивовано запитували:
- Мамо, а де наші тато?
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Так казав батько і перехрестившись запрошував всю сім'ю до
святкового столу, до «щедрої куті» - «щоб у достатках і спокої других
свят дочекати!».
Тільки сідали за стіл, а під вікном вже починали щедрувати:
«Щедрий вечір, пане господарю,
Стережи, Боже свого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!»
Цього вечора молодь та діти не лише щедрували, а також
водили «Козу», але основні дійства належали парубочим та дівочим
Меланкам. Одного з хлопців, найудатливішого витівника, перевдягали в
жіночі лахміття, і він виконував роль Меланки. Разом з тим, добирали ще
й інших персонажів, зокрема «Циган». Останні приставали на вулиці до
перехожих, пропонували обміняти коней, а «Коза» грала на скрипці,
«Журавель» вибивав на бубоні. На таку виставу збиралося півсела. Потім
хлопці разом з дівчатами йшли до осель, де робили шарварок. Меланка
розкидала сміття, заглядали в мисник, щоб відшукати глечик з молоком і
помазати ним припічок, а тому господарі заздалегідь ховали всяке
господарське начиння. Тим часом, гурт приспівував:
Наша Меланка качура пасла,
Заким вечірня зоря не згасла.
А як вечірня зоря згасла,
Наша Маланка качура напасла…
Віддарувавши міхоношу, господарі запрошували хлопців до столу.
Опівночі парубоцькі та дівочі ватаги припинялися. Розпочиналися
дівочі гадання. У кожному краї були свої форми гадань. Наведемо
найуживаніші. Рахували поліна, принесені у хату. Якщо парна кількість,
то бути весіллю. Потім зажмуривши очі, брали навмання одне з них: якщо
в корі й пряме та гладеньке – буде багатий, гарний і добрий, а баз кори
– бідний. Або ж витягували зі стріхи соломину; якщо з колоском та ще й
зернами – подружнє життя буде щасливим…
Лягаючи спати, клали під подушку гребінця і нашіптували:
- Суджений – ряджений, розчеши мені голову! – хто присниться, з тим і випаде полюбуватись.
Крім ворожінь, люди намагалися завбачувати прикметами погоду.
Падає м’який сніг, - на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.
Який перший день у Новому році, то і рік буде таким.
Зоряне небо – добре нестимуться кури.
Дивилися, куди тварина ляже головою: до сходу – на врожай, до заходу – на недорід.
Джерела: наукові праці Василя Скуратівського та Олекси Воропая.
Головна 
