Енергія віслюка проявляється у повній мірі лише тоді, коли він не рухається з місця. Ніколає Йорга

Давно відгриміли фантастичні обіцянки вождів Помаранчевої революції, які за право посісти вищі владні крісла в державі малювали  українському народу райдужні картини побудови справжньої демократії та рівності усіх громадян України перед Законом. Народ вже намагається не згадувати власну наївність та віру віру у справедливість за яку мерзли на Майданах. Проміжок часу між Помаранчевою революцією та сьогоднішнім днем, відзначився в Україні аж ніяк не наближенням до обіцяних ідеалів демократії та рівності всіх перед Законом Поступово закон, законність та право в Україні у цілому перетворюється на цілковитий фарс. Що нині відбувається в державі добре відомо українському загалу на власному досвіді або із засобів мас-медіа. Важко сказати в якому регіоні ситуація краща, або гірша.

Чого вартують нескінченні препарації законодавства у яких вправляється „приставлений” відомою командою до міста Ужгорода прокурор Олександр Стратюк.

Скоро рік як його вперте топтання по законам України, висмикування з норм матеріального права, довільних, ситуативно вигідних трактувань, викликає не лише подив у місцевого загалу, але й свідчить про свідомо-цілеспрямовану діяльність на шкоду місцевому самоврядуванню та інтересам ужгородської громади в цілому.

Парадоксальність ситуації поглиблює той факт, що вся енергія прокурора міста над Ужем спрямована не на захист, а проти інтересів всієї громади обласного центру. Виглядає за всю історію древнього Ужгорода, ні одному міському прокурору, не вдавалося сконцентрувати навколо цієї посади та прокуратури як державної інституції, таку кількість громадського негативу та у зв’язку з цим уваги з боку медіа краю.  

Безкарність за події в Ужгороді на початку минулого року, систематичні юридично неграмотні протести прокурора міста на рішення Ужгородської міськради та міськвиконкому які прийняті в межах чинного законодавства та є важливими для нормальної життєдіяльності міста, практично паралізували нормальний розвиток обласного центру.

Складається таке враження, що окрім прокурорської зарплати, пан Стратюк отримує ще й якісь преміальні, чи то творчі гонорари за „доробки” з написання протестів та приписів адресованих органу місцевого самоврядування міста Ужгорода.

Черговим прикладом такої „творчості” є припис прокуратури міста Ужгорода від 26 грудня 2008 року за №3122пр.08 до комунального підприємства  «Водоканал м.Ужгорода» про усунення порушення Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, та наступний протест прокуратури міста на рішення ІV сесії міськради V скликання від 18.12.08 №936 «Про припинення надання послуг з питного водопостачання Коритнянській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області».

Читачам вартує знати, що протест прокуратури, як і попередній припис, є юридично нікчемним, неправомірним і не відповідає чинному законодавству України, оскільки базується на невірному трактуванні прокурором норм матеріального права (в тому числі і Закону України „Про питну воду і питне водопостачання”), містить невірне визначення окремих понять. За таких обставин, його виконання призведе до значних збитків територіальній громаді міста Ужгорода та комунальному підприємству „Водоканал м.Ужгорода”.

Ми вже згадували про „таланти” прокурора Стратюка висмикувати з норм матеріального права, довільних, ситуативно вигідних  йому трактувань. В описуваному  випадку прокурором майстерно застосовано цей прийом, що виглядає вже став „творчим ” почерком пана Стратюка.

Щодо трактування виключної підстави для припинення роботи об’єктів централізованого питного водопостачання на підставі ст.23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” то слід зазначити, що роботу об’єктів питного водопостачання  (в даному випадку водозабору Минай – найближчого до споживача Коритнянська сільська рада об’єкту централізованого питного водопостачання) ніхто не припиняв. Однак здійснене прокуратурою міста ототожнення поняття „споживача питної води” з „об’єктом централізованого питного водопостачання” є некваліфікованим та неправомірним, зважаючи на наявні в Законі визначення „джерела питного водопостачання” (водний об'єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї), «підприємства питного водопостачання» (суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об’єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води) та „централізованого питного водопостачання”  (господарської діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води). До того ж, статтею 4 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”  визначено, що споживачі питної води є суб'єктами (а не об’єктами) відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Тією ж статтею 23 Закону (п.3 частини 1) передбачено право підприємства питного водопостачання у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання. Коритнянська сільська рада не включена до переліку споживачів, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, у відповідності до постанови КМУ від 8 лютого 2006 р. N 119 „Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні”, тобто щодо неї відсутній будь який об’єм  встановленої екологічної броні.

При цьому прокурору Стратюку добре відомо, що Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2003р. у справі 13/251 встановлено, що Коритнянська сільська рада укладає договори з субабонентами (юридичними та фізичними особами, розташованими на території сільради), здійснюючи самостійне нарахування плати за воду та одержуючи грошові кошти на спеціальний рахунок сільської ради за водопостачання  та обслуговування водопровідних мереж на території сільської ради.

За таких обставин, прокуратурі Ужгорода  слід було б зобов’язати балансоутримувача сільського водопроводу (Коритнянська сільську раду), який безпосередньо приєднаний до міських комунальних мереж водопостачання, привести власний водопровід в належний технічний стан, облаштувати належним чином водомірні вузли, укласти відповідний договір на одержання питної води з виробником послуг – КП «Водоканал м.Ужгорода».

Чомусь прокурор міста Ужгорода явно проігнорував свій службовий обов’язок по охороні законних інтересів громади та мешканців обласного центру. Така позиція прокурора Олександра Стратюка призводить до завдання значних збитків територіальній громаді міста Ужгорода та комунальному підприємству „Водоканал м.Ужгорода”.

Крім цього у своєму приписі від 26.12.08 прокурор міста надав завідомо неправдиву інформацію, так як зазначив, що на рішення сесії, яким було зобов’язано  КП «Водоканал м. Ужгорода»  припинити  надання послуг з питного водопостачання Коритнянській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області до вирішення питання погашення існуючої заборгованості за спожиті послуги з питного водопостачання, належного облаштування водомірних вузлів в місцях розмежування балансової належності мереж КП «Водоканал м. Ужгорода» та Коритнянської сільської ради, внесено відповідний протест. Однак, протест прокурора датовано 30 грудня 2008 року, а до міської ради він надійшов лише 31 грудня 2008 року.

При цьому варто звернути увагу на той факт, що прокурора Стратюка зовсім не турбує відсутність відшкодування вартості спожитих послуг Коритнянської сільською радою призводить до загрози зростання податкового боргу підприємства та боргу за спожиту електроенергію. Коритнянська сільрада є одним з найбільших боржників підприємства, загальна сума боргу якої перевищує 1,3 млн. грн., тобто перевищує загальну суму боргу КП «Водоканал м.Ужгорода» за спожиту в 2008 році електроенергію.

Мало того, прокурор міста грубо проігнорував Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.08 у справі 4/177, згідно якої договір від 11 квітня 1997 року з Коритнянською сільською радою визнано неукладеним.

Фактично своїм приписом від 26 грудня 2008 року та протесом від 30 грудня 2008 року прокурор міста, фактично, скеровує витрати комунального підприємства в інтересах третіх осіб (Коритнянська сільська рада), з якою не існує договору та яка боргує понад 1,3 млн.грн. Варто прокурору Стратюку нагадати, що такі його дії є корупцією за формою та злочином за змістом проти громади міста Ужгород, яка є власником КП «Водоканал м.Ужгорода» та своїм бюджетом дотує його діяльність. Таким чином, прокурор Стратюк наносить бюджету міста прямі збитки, що є кримінальним злочином.

Звичайно сподівань на те, що прокуратура області належним чином оцінить кримінальну діяльність прокурора Ужгорода Олександра Стратюка з загальновідомих краянам мотивів мало. Всі сподівання на Генеральну прокуратуру України, за захистом  до якої змушені звертатися ужгородці та міська влада.