Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Чомусь прийнято вважати, що усі страшні та переломні події неодмінно мають траплятися у високосному році. Ну так от, той рік вже минув. Та чомусь песимісти разом з добре поінформованими оптимістами натякають, що розслаблятися рано. Настав рік, від якого, мабуть, ніхто не знає, чого й чекати. Нас лякають масштабними скороченнями, зниженнями прибутків, підняттям цін на усе на світі, судним днем і апокаліпсисом у всіх його проявах. Звісно ж, надія на те, що все буде добре, помирає традиційно останньою - ми сподіваємося, що все налагодиться. Та все ж потрібно бути готовими до всього. Надія, нехай і останньою, може померти. У цьому разі рецепт для «простих» людей теж простий: є робота – працюй, немає – шукай. Хто має голову і руки, той зможе втриматися на плаву, хто не має того чи іншого – тому допоможе пенсійний фонд. «Прості» люди повинні і зможуть подбати про себе та своїх близьких. Набагато тяжча ситуація у людей непростих. У тих, хто гордовито іменує себе «елітою», іноді навіть не знаючи, що те закордонне слово означає. Справа в тому, що ми платимо їм багатотисячні зарплати не просто так, а за те, щоб вони створювали нормальні умови для нашого нормального життя. І стосується це не лише столичних горе-керманичів, про яких уже тошно згадувати, а й наших, місцевих, так би мовити, рідних. І якщо ми не матимемо можливості влаштувати своє життя, то це означає, що «елітні» зарплати в повній мірі не відпрацьовуються. На перший погляд, «еліта» поводить себе так, ніби нічого поганого не передбачається. У Кобеляках під час обвалу гривні ведеться масштабне будівництво приміщень для кількох державних установ, ремонтується і без того помпезна будівля РДА, комунальники з маніакальним завзяттям продовжують знущатися з нещасних каштанів. Один мій знайомий забрав у підлеглих комп'ютер, хоча сам не вміє ним користуватися. Тепер він інколи кличе їх до себе у кабінет, щоб ті увімкнули музику, бо шеф нудьгує. Зате цією хитрою машиною користується його син. Малий і ключа від кабінета має, приходить з товаришами, коли потрібно, грається. Виходить, організація має зайвий комп’ютер. «Елітні» люди купують собі в кабінети нові меблі, дехто сідає у новенький службовий автомобіль, а відтак починає ще частіше пити спиртні напої на роботі, дехто мало не щомісяця платить своїм «ізбранним» підлеглим премії за «стукачество». «Еліти» наших районів регулярно з розмахом відмічають великі й маленькі свята. Виходить, грошей вистачає. І на необхідні речі, і на панські забаганки. Серед цього марнотратства дикуватими видаються заяви декого про те, що ось-ось до нас припреться якась страшна «катаклізма». Причому методи боротьби з нею пропонуються ну зовсім уже чудні. Пропонують традиційно вдарити по ФАПах і сільських школах. В цьому разі медики і педагоги лишаються без роботи, селяни – без життєво необхідних послуг. Якість життя погіршується. Виходить, не відробляють керманичі свої тисячі. Та й економія у цьому разі сумнівна. Ну виженуть ту фельдшерку, ну не даватимуть їй зарплатню. Так вона ж майже ті самі гроші отримає як допомогу по безробіттю. А діток у разі закриття шкіл взагалі доведеться щодня возити автобусом. Хтось почне кричати: «Так то ж не з нашого бюджету!» Ну то й що? Державі ж від цього не легше. А якщо й вийде зекономити на цих фокусах пару тисяч на місяць, то навряд чи це допоможе хоч комусь. Заощаджувати потрібно там, де гроші є, а не на напівжебрацьких установах. Потрібно «оптимізувати» ті організації, де платяться великі зарплати. Та ні, ні в кого навіть на думку не спадає, що потрібно когось з «еліти» скоротити – ми їх дуже любимо і поважаємо, цінуємо їх каторжний труд. Просто якщо стане скрутно, потрібно використати «елітний» грошовий ресурс. Ми навіть формулу вигадали, як краще оптимізувати зарплати чиновників. Встановлюємо чиновницький мінімум, тобто суму, котра оптимізації не підлягає. Нехай це буде, скажімо, 2000 грн. Якщо зарплатня дорівнює цій сумі або менша за неї, то вона не оптимізується. Надлишок (усе, що понад 2000грн) ділиться навпіл: половину – чиновнику, половину – на спеціальний рахунок по боротьбі з кризою. Таким чином держмуж, котрий має зарплатню 4000грн, отримує 3000, а тисяча вивільняється для боротьби з «катаклізмою». Формула зберігає диференціацію заробітних плат (чим елітніша людина, тим більша зарплатня). Хтось скаже: «Та ми ж не самі собі зарплату придумуємо і міняти її не маємо права.» Нічого страшного. Отримали у банкоматі – віднесли лишки на рахунок. Сумарна економія для району складе кількасот тисяч гривень на рік. Вистачить на фінансування кількох ФАПів, шкіл, для того, щоб запобігти скороченням. Ці гроші – це не нещасні двадцять з чимось тисяч, котрі планують виграти з ліквідації комарівського ФАПу. Це значно більше. Коли фінансова скрута в країні раптом закінчиться, можна відмовитись від запропонованої оптимізації. Звільняються від оптимізації чиновники, які змогли запобігти скороченням у своїх відомствах (для голів райради та РДА «відомство» - це усі бюджетні установи району). Крім оптимізації зарплат, можна запропонувати кожному представнику «еліти» надавати якісь платні послуги, а вилучені кошти, знову ж таки, направляти на боротьбу зі скрутою. Узяти хоча б консалтингові послуги. Тут і специ з юриспруденції, і з лісового господарства, і педагоги, і аграрії, і т.д. А численний автопарк взагалі може приносити величезні прибутки: можна надавати послуги таксі, автобуси нехай возять екскурсії, весілля. Усі ці послуги коштуватимуть дешево, адже у вартість не потрібно включати зарплату тих, хто їх надає – її й так платять з бюджету. Як усе це оформити юридично і впровадити в життя – то вже клопіт «еліти». Та чомусь здається, що навряд чи держмуж погодиться замість чотирьох тисяч отримувати три. Йому ж ні за що жити буде. Нехай краще сільська вчителька замість 750 гривень отримує 0.
Головна 
