Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Не можу я зрозуміти людей, котрі виступають проти того, щоб на сторінках «ЕХО» друкувалися статті про події і людей Новосанжарського району. Ці люди кажуть: «Нам нецікаво, що відбувається у сусідньому районі, ми патріоти Кобеляччини». Думаю, що дана думка є хибною. Давайте розмірковувати разом. Скільки існує людство, стільки й існує таке поняття як конкуренція. Змагаються між собою не лише спортсмени та бізнесмени, а й звичайні люди, сусіди, друзі. Відбуваються змагання і між містами, регіонами, областями. Тому хочеться бути багатшим, тому - сильнішим, ще комусь – освіченішим чи красивішим. Це – нормально. Завдяки добросовісній конкуренції і розвивається людство. А для того, щоб визначати кращого, розумнішого, багатшого, освіченішого, потрібно мати змогу порівнювати. А щоб порівнювати, потрібно мати інформацію. А звідки її отримувати, як не з газети. Тож, на мою думку, дуже правильним є рішення редакції висвітлювати на сторінках «ЕХО» події і Кобеляччини, і Новосанжарщини. І ви знаєте, дорогі земляки, мені здається, що Кобеляцький район далеко не завжди виділяється в кращу сторону у порівнянні з Новосанжарським. Мені, жительці Шенгурів, доводиться частенько бувати в райцентрі, і я можу судити про те, що відбувається в Кобеляках, і мушу сказати Вам, шановні «городські», що ви є далеко не взірцем культури і добропорядності. Кожного разу приїжджаючи в місто, бачу, як все більше і більше встановлюють контейнерів для сміття. І водночас бачу, який, вибачите на слові, бардак біля них твориться. Гори пакетів зі сміттям на майданчиках, дохлі коти і собаки, я вже не кажу про гори хмизу. І все це кидають біля контейнерів не шенгуряни, не біличани і не новосанжарці. Це наші шановні кобелячани, які, бачте, не хочуть нічого чути про сусідів, а хочуть засмічувати рідне місто. Йдемо далі. Якось років 2-3 тому довелось побувати на концерті в селі Маячка Новосанжарського району. Концерт затягся допізна, вже добряче стемніло. Я вирішила йти до рідні ночувати і заблукала у великому парку. І раптом побачила серед дерев дивне світло. Підійшла ближче і ледве не розплакалась. Там сяяв, підсвічений ліхтарем, пофарбований у колір бронзи пам’ятник Леніну. Він ніби показував мені дорогу додому. А в Кобеляках пам’ятник Володимиру Леніну регулярно руйнують. По цьому показнику наш райцентр є лідером в Україні. І чому так? Ніби і закони в Україні однакові, і люди живуть однієї раси та національності, а так все по-різному. В одному місті смітять і вандалізмом займаються, в іншому – прибирають і за пам’ятниками наглядають. Отож, шановні кобелячани, порівнювати і дізнаватись правду потрібно. Нехай вона й коле, і муляє.
Головна 
