Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Чимало фахівців, котрі займаються аналізом і прогнозуванням криміногенної ситуації в Україні, з середини минулого року почали «бити на сполох», сигналізуючи про майбутній різкий ріст злочинності. До цього неминуче призведе економічна криза, ріст армії безробітних, зменшення доходів більшості українців, а відтак – неможливість в законний спосіб матеріально забезпечити себе і свої сім’ї. У 90-их роках минулого століття ситуація в Україні була схожою, але не аналогічною. Тоді люди, котрі втратили звичну для себе роботу, ще мали альтернативу – заняття дрібним бізнесом. Нині ця ніша фактично заповнена. Одночасно із зростанням кількості потенційних правопорушників може зменшитись кількість структур, які здатні їм протистояти. І мова йде не про райвідділи міліції. Їх матеріальне забезпечення та стан справ з підбором кадрів, звичайно, викликає чимало дискусій, та все ж міліція в Україні є і поки що нікуди зникати не збирається. А ось така структура, як Державна служба охорони, більш відома в народі як позавідомча охорона, має серйозні проблеми. І якщо держава на законодавчому рівні не вживатиме ніяких заходів, то в найближчі роки на зміну підготовленим професіоналам можуть прийти громадські організації. До чого це може призвести, можна лише уявляти. У Кобеляцькому районі служба охорони була створена у 1965 році. Спочатку в її штаті були лише начальник Петро Коровєнков та водій. Згодом кількість охоронців збільшилась. Щоправда, про якийсь вишкіл чи професіоналізм мова не йшла. Хоча бабусі і дідусі з гвинтівками досить успішно справлялись з охороною магазинів і складів. Напевне найкращі часи служба охорони переживала у 80-ті роки минулого століття. Більше аніж 300 працівників надійно охороняли заклади торгівлі в Кобеляках та Нових Санжарах, продовольчі та промислові бази в Бутенках, молококонсервний комбінат у Біликах, гранітні кар’єри в Орлику та Радянському. Зараз державна служба охорони переживає не найкращі свої часи. Та все ж не втратила можливості надавати кваліфіковані послуги по збереженню майна як підприємств, так і громадян. Розповідає Віталій Савенко, працівник структури із дуже складною абревіатурою – Кобеляцької філії Кременчуцького МВДСО УДСО при ГУ УМВС: «У нас в штаті семеро досвідчених охоронців, п’ятеро операторів централізованого пункту охорони, електромонтери. Разом з керівним складом в охороні працюють 20 чоловік. Маємо дві собаки. Службу несемо цілодобово, охороняємо більше сотні об’єктів на території Кобеляцького і Новосанжарського районів. Крім закладів торгівлі, забезпечення своєї безпеки довірили нам і 11 жителів Кобеляк. Вони здають під охорону свої квартири». З словами Віталія Савенка, його співробітникам частенько доводиться допомагати патрульній службі. «Хтось почав дебоширити в барі, підлітки на вулиці хуліганять – люди дзвонять до нас, і ми виїжджаємо на виклик, - розповідає працівник. – Такі виклики трапляються щодня». Не жалкують, що довірилися державній службі охорони, і підприємці. «Один із відомих і заможних кобеляцьких підприємців, який торгує електронікою, вже двічі дякував нам, - говорить Віталій Савенко. – Його намагались пограбувати. Ми виїжджали на спрацювання сигналізації і рятували його майно та гроші. Тепер підприємець зрозумів, скільки зекономив, користуючись нашими послугами. До речі, він сам цікавиться новинками в системі безпеки. Тільки щось нове з’явиться, каже: «Встановлюйте мені». Єдина, але дуже велика проблема, яка є в роботі «позавідомчої», - це недобросовісна конкуренція. Надто багато з’явилось в Україні приватних охоронних фірм. Не маючи ні пультів, ні систем сигналізації, ні зброї, а тим паче – кваліфікованих кадрів, вони виграють лише за рахунок демпінгових, тобто занижених, цін. І деякі керівники спокушаються на «дешеву рибку». «Ви знаєте, був анекдотичний випадок, - розповідає Савенко. – На одній із кобеляцьких АЗС п’яні підлітки почали бійку. Цю «заправку» охороняла приватна фірма. Ці, з дозволу сказати, «охоронці» приїхали на виклик, стали й стоять, дивляться. Що вони вдвох без зброї, без підготовки вдіють з десятком малолітніх хуліганів? Потім приїхали наші працівники і навели порядок». Відомий в Кобеляках і випадок, коли навчальний заклад охороняли люди, котрі мали судимості за зберігання наркотиків. Адже в приватні охоронні фірми часто-густо беруть людей «з вулиці». Та незважаючи на проблеми, працівники ДСО не втрачають оптимізму. Вони вірять, що зрештою громадяни зрозуміють різницю між професійністю і дешевизною.
Головна 
