Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Про економічну кризу та її наслідки вже стільки сказано та написано, що не на один рік слухати та читати. Та як не крути, а журналістам доводиться повертатися до цієї теми знову і знову. Звичайно ж, найбільше зачепила ця фінансова чума великі міста з їх гігантськими заводами та фабриками. Але, на жаль, дісталася криза і до невеликих підприємств таких містечок, як Нові Санжари. Підприємство «Санжари» утворене у 2001 році на базі колишньої швейної фабрики «Червоне проміння». Спеціалізується на виробництві товарів широкого вжитку та наданні швейних послуг населенню. Колектив складається з 25 чоловік, з яких 23 – жінки. Ще порівняно недавно, у 1995-му, у «Червоному промінні» трудилися 120 працівників, а у виробах була представлена як машинна, так і ручна вишивка. Змінилися часи, довелося змінюватися і швейній фабриці. Лідія Віхтенко – тодішній і нинішній керівник підприємства - змушена була на власний ризик переводити себе та підлеглих на нові економічні рейки. Адже тепер самим потрібно було знаходити замовлення, діставати сировину, реалізовувати готову продукцію. Не все одразу виходило так, як хотілося, але певних успіхів таки досягли. - До нового, 2009-го, року в нас був діючий договір із київською фірмою «Мануфактура». Ми шили для них комплекти постільної білизни, покривала, скатерті та іншу продукцію, – розповідає Лідія Миколаївна. - Через Білу Церкву вийшли на французьку фірму «Повер» - виконували їхнє замовлення. З полтавською фірмою «Форма» уклали договір і шили напівкомбінезони – тепер в них ходять всі працівники «Полтаваобленерго». Останні роки дійсно були для підприємства вдалими – часто керівництву фірми «Санжари» доводилося навіть вибирати з-поміж кількох замовлень, віддаючи перевагу найбільш прибутковому. Відповідно зростала і заробітна платня працівниць – від мінімальної у 605 грн. до 1200 грн. – залежно від виробітку. Загалом за 2008-ий рік підприємство надало лише послуг на 20 тисяч грн. Приносила певний прибуток і реалізація власної продукції на новосанжарському ринку. Але з приходом 2009-го року картина різко змінилася. Зменшилася кількість замовлень, а у тих, з ким вже були діючі договори, товар лежить на базах. Причини очевидні – збільшення курсу долара потягло за собою зростання цін на матеріали, відповідно – собівартості продукції. А звідси і зростання ціни на швейні вироби. Лідія Віхтенко була змушена відправити працівниць по домівках – у відпустки за власний рахунок. Із тими невеличкими за обсягом замовленнями, які є сьогодні, вправляється сама Лідія Миколаївна та її заступник. Оскільки приміщення у підприємства чималеньке, економлять на усьому – частину приміщення здають в оренду, намагаються заощаджувати на освітленні та опаленні. І, звичайно, шукають свої шляхи виходу з кризи. - Минулого тижня я їздила у Полтаву на фабрику «Євростиль», зустрічалася з комерційним директором, – ділиться Лідія Віхтенко. – Вони співпрацюють з німецькою фірмою, але до 15 березня виконуватимуть замовлення по трикотажу, який ми не шиємо. А от після цього буде замовлення на продукцію, яку зможе виробити і наше підприємство. До нас приїде представник фірми зі зразками, які потрібні їм, і якщо ми зможемо запропонувати їм таку продукцію – замовлення буде нашим. Отже, сьогодні головна надія підприємства – на замовлення від фірм тих іноземних країн, яких економічна криза не торкнулася або не завдала їм такої шкоди, як у нашій державі. А ще керівник фірми «Санжари» сподівається на довгоочікувану стабілізацію в Україні, а звідси – й на можливість продовження підприємством нормальної роботи. - Переживемо. І не такі кризи переживали, – сказала на прощання Лідія Віхтенко. – Головне – вірити у зміни на краще. Тільки це нам і лишається – вірити у позитивні зміни та сподіватися, що ними буде не черговий політичний фарс під назвою «Всі на вибори», а справжня стабілізація в суспільстві.
Головна 
