Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
З недавнього часу новосанжарський ринок почав змінюватися. Принаймні та його частина, яка належить районному споживчому товариству. На місці ряду палаток з’явився інший ряд, але вже більш сучасних, мало не європейських на вигляд контейнерів. В цей же час ринком поповзли різні розмови, плітки, чутки, одним словом — неперевірена інформація. Мовляв, райспоживспілка за гроші «базарян» будує контейнери, щоб потім їм же («базарянам») в оренду здати! Та ще й не надати їм ніяких прав на продаж цих контейнерів! Чим не привід для занепокоєння власників палаток? Але плітки плітками, а журналістам інформацію слід перевіряти. Тому, щоб дізнатися про все якнайточніше, наш кореспондент відправився на зустріч із керівництвом райспоживспілки. Зустріли представника «ЕХО» більш ніж гостинно — своїми коментарями був готовий поділитися не лише начальник райСТ Сергій Ворошило, а і його заступник Ігор Віблий. — Як ви знаєте, ринок — це один із наших підрозділів. І наш обов’язок - утримувати його у такому стані, щоб людям на ньому було приємно і торгувати, і, насамперед, купувати. А на наш базар підеш в понеділок, коли там немає людей, — просто тобі циганський табір. Там якісь трубки лежать із розібраної палатки, там вагончик якийсь обшарпаний. Вирішили ми зібрати людей і запропонувати їм покращити благоустрій ринку. Я сказав їм: «Люди добрі, ми плануємо на місцях, де ви зараз торгуєте, поставити контейнери». Для цього підприємцям, як пайовикам райСТ, потрібно було здати додатковий пайовий внесок. На ці гроші на місці колишніх палаток-наметів мали збудувати сучасні контейнери. Тих же, хто грошей здавати не хотів, не силували — просто пропонували перейти торгувати на інше місце на цьому ж ринку. Легко сказати! А куди ж ти перейдеш, коли на цьому місці п’ять-десять років торгуєш, і всі тебе саме на цьому місці і шукатимуть? Тож бажаючих відмовитись від контейнерів або не було, або вони хоч і бурчали, але гроші таки здали. Знайшов Сергій Ворошило і підприємство, котре б мало виконати роботи по будівництву контейнерів — Харківський завод металевих конструкцій «Гефест». До новосанжарських «базарян» приїжджали директор і головний інженер підприємства — разом з ними кожен особисто визначав розміри майбутнього контейнера, вираховували і ціну, в яку він обійдеться. Звичайно ж, метраж був різним — комусь вистачало десять квадратних метрів, комусь потрібно було п’ятнадцять. Від цього ж залежав і розмір внеску — величина його коливалась від 15 до 22 тисяч гривень, залежно від розмірів контейнеру. — Знову ж таки хочу зазначити, — говорить Сергій Ворошило, — гроші ми собі до кишені не поклали — всі 192 тисячі, отримані від підприємців, ми перечислили «Гефесту». Робили це частинами — 50, 30 і 20 відсотків відповідно. Ні Ворошило, ні Віблий не ходили на базар контролювати якість робіт — це робиться для людей, отже люди мають і перевіряти роботу будівників. Будівництво закінчилось. Підприємці зайняли свої контейнери, підписали із райСТ договори. Хоча ні, не всі підписали. Невдовзі до Сергія Ворошила завітала делегація підприємців, котрі були незадоволені. Чим? Та багато чим. Умовами договору, наприклад. За його умовами, в разі дострокового припинення приватним підприємцем цього договору йому повертається додатковий пайовий внесок. Але не повністю, а за мінусом амортизаційних відрахувань. Складають вони вісім відсотків від вартості і нараховуються по закінченню року. Декому такий відсоток здався надто високим. Але і це ще не все. Коли скінчаться десять років, підприємець виплатить повну вартість контейнера і зможе торгувати у ньому, не сплачуючи вже ніякої амортизації. Але якщо він через десять років захоче піти з ринку, то, відповідно, ніякої компенсації йому райСТ не виплатить. Такий стан справ задовольняв не всіх підприємців. — Я, чесно кажучи, розгнівався, коли до мене прийшла ця делегація! — запально розповідає Сергій Ворошило. — Тут стараєшся для людей, не маючи собі ніякої вигоди, окрім головного болю! А тобі приходять, ще й висловлюють своє невдоволення! А я скажу вам, що саме їм не подобається! Вони хочуть мати право власності на ці контейнери, щоб розпоряджатися ними на свій розсуд. Щоб збудувати його за 15 тисяч, а завтра продати за 30 тисяч разом із місцем! Таке вже роблять із контейнерами в іншій частині ринку. Читаєш у газеті: «Продам контейнер. Ціна — 3000 у. о.» Та той контейнер коштує від сили доларів 500. А за що ж, питається, ще 2500? А за місце вони беруть ці гроші! Робити ж цього по закону не можна. Ти продав контейнер, бо він твій, а як ти можеш продавати землю, на якій він стоїть?! А тим, хто прийшов, я сказав — я вас не заставляв гроші здавати! Хочете — сьогодні ж повернемо ваш внесок, і на цей контейнер знайдеться інша людина! А не хочете — ідіть і спокійно торгуйте. — Деякі просто так себе налаштували, — додає Ігор Віблий. — Що вони заплатять за будівництво нового контейнера, поторгують 5–10 років, а після цього їм повернуть повністю їх 15 чи 20 тисяч. Але ж так, звиняйте, не буває! Розповіли керівники райСТ і про подальшу реконструкцію ринку. Виявляється, до першого ряду незабаром додасться ще один, а з’єднає їх перекриття у вигляді арки. На новий ряд контейнерів вже є бажаючі підприємці. Але і це ще не все. Надалі планують встановити ще два ряди таких контейнерів. Не виключає Сергій Ворошило і наступний варіант — райспоживспілка збудує контейнери за свої гроші, а потім буде здавати їх в оренду бажаючим підприємцям. Щодо договору, то Сергій Васильович вважає, що він складений відповідно діючого законодавства і ніяких «підводних каменів» не містить. — Як би там не було, з цими людьми чи без них, а ми будемо поступово змінювати наш ринок в бік покращення зовнішнього вигляду та якості обслуговування покупців, — сказав на завершення бесіди Сергій Ворошило. — І мені нічого боятися чи приховувати — я не для себе стараюся, а для людей! Після розмови із керівництвом райСТ ми завітали на новосанжарський ринок. Хотіли почути думку невдоволених підприємців, дізнатися їх аргументи. Зробити це виявилось не так просто — шуму виявилось багато, а от бажаючих розповісти щось «під блокнот» — не дуже. Одна жіночка сказала: «Не нада моє прізвище записувать. А гроші за контейнер я заберу — так вирішила». З іншою власницею нового контейнера, чи то пак, модуля (так вірно називається споруда), ми поговорили більш конкретно, але й вона попрохала: «Не вказуйте, будь ласка, мою фамілію». — Я замовила контейнер 4 х2,5 — площею 10 квадратних метрів. Обійшовся він більше ніж у 15 тисяч гривень. Гроші я заплатила, бо кому захочеться уходити з місця, на якому торгуєш роками?! А от договір ще не підписала. І не я одна. І не підпишу, поки договір не буде складений чесно, а не на користь райспоживспілки. Так нам сказав юрист, до якого ми звернулися за консультацією. Мені цікаво, чому у договорі не вказано термін, на який він укладений. Якщо безтерміново, то чому так і не написали? За контейнер я заплатила більше 15‑ти тисяч, а за підрахунками наших будівників він коштує значно менше. Тому я хотіла б, щоб перед нами відчитались за кожну витрачену копійку. Адже це наші гроші, це місця, де нам торгувати! А ось пішов сніг, і у цей контейнер снігу стільки задуло! Про те, щоб тут зберігати продукцію, немає і мови. Ось такі мої претензії! На цьому наше маленьке журналістське розслідування поки що завершилось. Зрозуміло, що керівництво райспоживспілки прагне окультурити ринок, зробивши його більш привабливим і для підприємців, і для покупців. Самі ж підприємці просто хочуть певних гарантій, коли вкладають у щось свої особисті гроші. Сподіваємось, що у цій ситуації все закінчиться добре — як говорить народна мудрість, і вовки будуть ситі, і вівці неушкоджені. Ми звернулись із проханням дати оцінку договору, який пропонують підписати підприємцям, до кількох професійних юристів. Їх коментарі читайте в наступному номері.
Головна 
