Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Днями по всій Україні пройшли урочистості з дня народження і смерті видатного поета Тараса Шевченка. Відбулися вони і в Кобеляках. І, на жаль, нічого крім невеселих роздумів не навіяли. Нібито й пам’ятають Кобзаря в Україні, нібито й шанують. І вірші його читають, і об’єднатися, як він закликав, пропонують. Але ж… В понеділок 9 березня біля пам’ятника Шевченку на однойменній вулиці в Кобеляках зібрався невеличкий гурт людей. В основному це були активісти районного осередку Української народної партії. До Василя Фещенка, Надії Радченко і Михайла Самойленка приєднались рухівець Микола Дмитренко і лідер «Просвіти» Яким Дубина. Гарні і розумні поклали квіти до постаменту, говорили правильні і актуальні слова. Яким Дубина покартав центральну владу за бездуховність, за відсутність об’єднуючої національної ідеї. Він згадав, що Україна поки що безнадійно очікує свого Вашингтона, котрий об’єднав би націю. А його все немає. Тим часом «гірше ляха розпинають Україну її сини». Покартали присутні і місцеву владу, котра не те що не делегувала своїх представників на мітинг до дня народження Поета, а навіть біля пам’ятника не поприбирала. Висловлювалось припущення, що мітинг відбудеться наступного робочого дня. Тоді й двірники з мітлами біля пам’ятника з’являться, і чиновники та школярі в добровільно-примусовому порядку зберуться. «Масовка» буде гарантована. До речі, все так і відбулося. І знову ж, нібито все правильно, все влучно і дошкульно. Та знову ж не обходиться без обов’язкового «але ж». За якусь сотню метрів від пам’ятника Шевченку стоїть в Кобеляках пам’ятник Леніну. Він, цей пам’ятник, за останні два роки чого тільки не зазнав. Його й розбивали, і крали, і на землю скидали. Але комуністи терпляче відновлювали пам’ятник своєму вождю. І навіть добилися від міської влади спеціального освітлення цього місця. І сніг вони взимку біля пам’ятника розчищають, і сміття прибирають, і квіти регулярно кладуть до постаменту. І це при тому, що центральна українська влада, м’яко кажучи, не жалує вождя світового пролетаріату і пам’ятники йому встановлені. До чого я все це веду. Ні, зовсім не до пропагування комуністичних ідей та партії, котра їх сповідує. А до того, що в Україні, крім своїх Вашингтонів, катастрофічно не вистачає громадянського суспільства, активності самих людей. Жоден Вашингтон не прийде і не прибере біля пам’ятника чиємусь кумиру, жоден міський голова не виполе бур’яни біля садиб українців, не прибере недопалки з вулиць. Жоден президент не услідкує за збереженням довкілля, за дотриманням прав своїх співгромадян. Не допомагає влада, не патріотична вона. Але ж і не заважає, не забороняє. Так можливо, краще самим брати мітли в руки? І не лише мітли. Адже Вашингтон давно помер. Та й жив він в США.
Головна 
