Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Читачі «ЕХО» повинні пам’ятати про трагічний випадок, який стався влітку минулого року в Кобеляках. Тоді в каналізаційному колодязі отруївшись газом, загинули двоє працівників «Водоканалу». По факту загибелі двох людей була порушена кримінальна справа. Вже й суд відбувся. Але й до цього часу йде відлуння від страшного випадку. Так чоловік Людмили Максимчук, майстра «Водоканалу», котра загинула під час того інциденту, й до сьогодні не погодився ні з висновками спеціальної комісії, ні з рішенням суду. Він надіслав, а точніше приніс, до редакції листа наступного змісту: Я, Максимчук Володимир Станіславович, чоловік Максимчук Людмили Василівни, майстра ККП «Водоканал», яка трагічно загинула при виконанні службових обов'язків 18 червня 2008 року, вимушений в такий спосіб звернутися до жителів Кобеляк, до громадян України з метою донести до Вас правду про події того трагічного дня і про висновки, які зробило кобеляцьке правосуддя (прокуратура і суд) із цієї трагедії і додало мені ще більше душевного болю. Правду кажуть люди, що через відсутність контролю з боку суспільства система правосуддя перетворюється на злочинну організацію, в якій проста людина ніколи не зможе захистити свої права. Спеціальна комісія провела розслідування групового нещасного випадку і зробила висновок щодо осіб, дії яких або бездіяльність призвели до нещасного випадку. Це Тагадюк Ю.І., директор ККП «Водоканал», який не забезпечив працівників засобами індивідуального захисту, а також газоаналізаторами, чим порушив вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці» і ряд багатьох інструкцій, ним же затверджених. Крім того, 20 березня 2007 року, більш ніж за рік до трагедії, державним інспектором з охорони праці Демченко А.О. був виданий припис №53.01/12 особисто Тагадюку Ю.І. про системні порушення охорони праці і про заборону виконувати роботи в колодязях до придбання засобів індивідуального захисту і газоаналізаторів. Тагадюк Ю.І. проігнорував цю заборону і продовжував посилати людей на роботу, пов’язану з ризиком для життя. Крім того, після нещасного випадку був проведений акт оперативної перевірки цим же державним інспектором з охорони праці Демченко А.О. - ні один з пунктів попереднього припису виконаний не був. Максимчук Людмила Василівна, майстер ККП «Водоканал», звинувачується в допуску людей до роботи в колодязях без засобів індивідуального захисту, хоча кожен робітник згідно ст. 14 Закону України «Про охорону праці» зобов’язаний користуватися засобами колективного та індивідуального захисту і несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Тобто я хочу сказати, що основною причиною трагедії являється відсутність засобів індивідуального захисту і газоаналізаторів, якими забезпечує працівників роботодавець (в даному випадку директор ККП «Водоканал) згідно ст. 8 Закону України «Про охорону праці». Через відсутність управління системою функціонування охорони праці директор ККП «Водоканал» Тагадюк Ю.І. повинен нести повну персональну відповідальність за загибель людей. Акт спеціального розслідування по формі Н-5 з іншими матеріалами справи був переданий в районну прокуратуру для відкриття кримінальної справи щодо посадових осіб ККП «Водоканал». Кримінальна справа була порушена проти директора Тагадюка Ю.І. і майстра Максимчук Л.В. Хотілося б запитати прокурора району Панченко і помічника прокурора Прокопенко Г.С.: про що вони думали, відкриваючи кримінальну справу проти померлої людини, грубо порушуючи ст.6 п.8 ч.І Кримінально-процесуального кодексу України, яка забороняє це робити? Ця кримінальна справа явно перекручена з метою відвести підозри від основного винуватця цієї трагедії, директора ККП «Водоканал» Тагадюка Ю.І. і списати все на померлу людину, яка не в змозі свідчити на свій захист. Далі мої припущення підтверджуються діями слідчого і прокурора. Кримінальна справа проти Тагадюка Ю.І. закривається у зв’язку з відсутністю складу злочину. Для цього була викликана з Харкова судово-технічна експертиза за кошти підприємства «Водоканал», яка взагалі була не потрібна по суті справи, але за допомогою неї необхідно було знайти «лазейку» для зняття кримінальної відповідальності з Тагадюка Ю.І. І вона зазвучала в цинічному вислові помічника прокурора Г.С.Прокопенка: «Він її туди не посилав». Але цей ще молодий чоловік говорив неправду, дивлячись у мої вічі, бо в матеріалах справи написано, що ще в кабінеті директора було винесено рішення про формування бригади, виділення неукомплектованої машини і дано наказ виїжджати на виконання робіт по чистці каналізаційної мережі. Досудове слідство по кримінальній справі проти службових осіб ККП «Водоканал» тягнулося більше п’яти місяців, хоча на таку справу виділяється два місяці. Кримінальна справа по звинуваченню Максимчук Л.В., якої юридично не повинно існувати, передається до суду. Суддя Володимир Зацеркляний, який взяв цю справу до розгляду, порушив ст. 282 КПК України. Про проведення судового засідання мені повідомили неналежним чином, і я не знав, коли відбудеться суд. Коли до мене дійшла інформація вже про рішення суду, я з ним ознайомився і зрозумів, що вся вина покладена на мою дружину. Крім цього, судове засідання було проведене в складі трьох осіб: судді Зацеркляного В.К., секретаря Євсєєвої О.В. і прокурора Титаренка С.О. Ні захисту, ні законного представника, ні свідків, ні потерпілих, ні службових осіб на процесі не було. Судила «Сталінська трійка». Після цього я вирішив поновити термін подачі апеляції з метою реабілітації моєї дружини, але в апеляційному оскарженні вищеперелічені особи мені відмовили. їхня відмова була явно запрограмована і суперечила ст. 49 КПК України. Суддя Володимир Зацеркляний і помічник прокурора Титаренко Сергій у своїй відмові порушили мої права як близької людини загиблої, давши мені зрозуміти, що я ніхто, і не сунь свій ніс в чужі справи. Я вийшов з залу судового засідання з неприємним враженням. Нехай пани прокурори і судді не думають, що я залишу цю справу. Я їх примушу виконувати закони, які прописані в КПК України. Я впевнений, що кримінальна справа по звинуваченню моєї дружини відкрита незаконно і буде скасована, а винні, які це зробили, понесуть покарання. Я хочу звернутися до людини, вина якої значно більша в загибелі людей, в тому числі і моєї дружини. Шановний Тагадюк Ю.І.! Пішли з життя повні сил і енергії люди, понівечені долі двох сімей, а ви сховалися за спиною жінки, яка віддала своє життя, намагаючись врятувати своїх робітників. Це мужній вчинок, достойний похвали. Моя дружина Максимчук Людмила Василівна заслуговує поваги. А люди, які ховаються від покарання за жіночу спину - ні!
Володимир Максимчук
Звичайно ж, друкуючи листа ми не могли не вислухати й іншу точку зору. За коментарем «ЕХО» звернулось до директора ККП «Водоканал» Юрія Тагадюка. Юрій Іванович відповів наступним чином: «Зізнаюсь чесно, мені дуже не хочеться коментувати листа, якого написав Віктор Максимчук. По-людськи я розумію його горе і дуже йому співчуваю. Він втратив найріднішу людину. Але ж… Але в таких ситуаціях дуже часто горе і емоції беруть гору над логікою і над буквою Закону. Так сталося і в цьому випадку. Я не можу погодитись із 99% того, що написав Максимчук. Хоча не знімаю вини із себе. До речі, про частину моєї провини було сказано у висновках і спеціальної комісії, і прокуратури, і у судовому рішенні. Тому не буду говорити багато. Скажу лише, що засоби захисту у «Водоканалі» були. Крім газоаналізаторів. І документи в Харківський інститут судово-медичної експертизи направив не Тагадюк, а прокуратура. І найголовніше. Ніякими статтями загиблу людину не повернеш й істину не встановиш. А зміни вироку суду добиваються не в газетах, а в інших інстанціях. В даному випадку подібні публікації лише роз’ятрюють душу всім мимовільним учасникам тієї трагедії». Ось такі думки. Такі два погляди на одну трагедію.
Головна 
