Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
День 16 березня запам’ятається для десятирічного Олега Житника надовго. Можливо, на все життя. І не дивно, адже цього дня він вдруге народився, а точніше – вислизнув із кострубатої руки смерті…
Того дня по Олега зайшли двоє старших друзяк – Олег П’явка та Едік Завалій. Попросили маму відпустити хлопця з ними погуляти. А які в хлопців гульки? Побродити по вулиці, пошукати чогось цікавенького в ліску. А озерце, яке заріччани називають Уступом, завжди було для хлопців справжнім магнітом – і влітку, і взимку. Не дивно, що хлопчаків потягло до озера і навесні. Олег-старший з Едіком обмежилися своєрідною екскурсією навколо водойми, а от Олега-меншого цікавість чи, може, допитливість повела на тонку весняну кригу. До середини озерця юний «льодохід» дійшов, аж раптом… відчув, як лід розходиться під ногами, і за долю секунди хлопець опинився по груди у крижаній воді. Одразу намагався схопитися за кригу, але та кришилася під руками. Почав кричати – кликати на допомогу друзів. Хлопці, побачивши друга у біді, не розгубилися. Чим і врятували Олегові життя. Едік побіг до найближчих будинків кликати на поміч когось із старших, а Олег П’явка кинувся рятувати меншого товариша. До хлопця лишався всього метр, коли раптом підступна крига провалилася під ногами старшого Олега. Він злякався, але не розгубився. Почав вилізати на лід сам і простягнув руку другові. Той спробував ухопитися за неї, але… не зміг утриматися. Тим часом Едік чимдуж біг вулицею. Шансів знайти допомогу в нього було небагато, адже поруч з озером жили самотні старенькі, але хлопцеві (точніше, його другові) пощастило. В цей день до своєї матері приїхав Віктор Моцак, керуючий апаратом районної ради. Він і помітив переляканого хлопчину, вислухав його, швидко знайшов мотузку і разом із Едіком поспішив до озера. Олег Житник тримався на воді з останніх сил. Намоклий одяг тягнув донизу. А там, під ним, – шість метрів темної холодної води… - Тримайся, тримайся, Олег! Ляж на спину і спирайся руками на лід! – це Ірина Федоренко, яка, почувши крик хлопця, прибігла до озера разом зі своєю дочкою Аліною. Вони мешкають поруч із Уступом, а тому були першими, хто почув відчайдушні крики. Вона, як могла, підбадьорювала хлопчину, а дочка тим часом зателефонувала до батька – заступника голови районної ради Бориса Федоренка. А вже той повідомив про надзвичайну подію МНСівців. Доки відбувалася телефонна розмова, до озерця вже прибігли Віктор Моцак та Едік Завалій. Вони кинули мотузку Олегу П’явці, а вже той простягнув її меншому другу. Старший товариш неймовірними зусиллями зумів вибратися сам і витягти з льодової пастки Олега Житника. За хвилину хлопчина був уже на березі. Без чобіт та ватних штанів – вони лишилися на дні озера – але живий! Він трохи постояв біля своїх рятівників і… впав на землю – ноги хлопця звела судома. Тому Борис Федоренко, який якраз під’їхав до місця події на авто, нагодився дуже вчасно. Хлопця загорнули у теплу ковдру, всадили в автомобіль і швидко доправили до райлікарні. П’ятнадцять хвилин у крижаній воді. Діагноз – переохолодження. В лікарні маленького Олега одразу обіклали гарячими грілками, потім ставили крапельницю, кололи антибіотики. На щастя, хлопчина виявися напрочуд міцним – після такої надзвичайної пригоди він не заробив навіть застуди! Вже наступного дня Оксана Житник забрала сина з лікарні. - В мене обидва сини такі загартовані, - говорить жінка. - Вони цілий рік то на озері, то на річці, то рибу ловлять, то купаються. Може, тому і не злякався Олежка в ту хвилину, не розгубився. А був би слабкішим, непристосованішим… хто знає, як би все закінчилося. Звичайно, Оксана дуже вдячна всім, хто прийняв участь у порятунку її сина – Віктору Моцаку, родині Федоренків, лікарям райлікарні. Особлива ж подяка очікувала на вірних друзів-рятівників. - Я наступного дня кажу хлопцям – приходьте до нас в гості. Купила їм торт, напої. І вони разом відсвяткували Олежковий «день народження». Він народився 17 жовтня, але тепер будемо відзначати і 16 березня, – усміхається Оксана Житник. Але нагороджувати рятувальників будуть не лише тортами. Анатолій Спорник, начальник Новосанжарського райвідділу МНС, пообіцяв, що всі люди, котрі приймали участь у порятунку хлопчика, будуть заохочені різними відзнаками. А Олег П’явка навіть буде представлений від Полтавської області у Всеукраїнській номінації «Герой-рятівник року»! Щоправда, героєм він себе зовсім навіть не почуває. Скоріше бешкетником. Як зізнався сам Олег, наступного після інциденту дня вони з Едіком хвацько плавали на тракторній камері, тільки вже по іншому озерцю. Ось такі вони, ці хлопчаки, – герої і бешкетники водночас. А врятований Олег, посміхаючись, показує мені те місце, де він провалився в озеро. Льоду там вже зараз немає – розтав. Навряд чи хлопчина зараз усвідомлює, з яких чіпких рук його вирвали спільні зусилля друзів та інших рятувальників. Можливо, ніколи і не усвідомить. Він зараз мріє про те, що прийде літо і він разом із братом Вадимом ловитиме рибу – у Нових Санжарах, чи у Бондурах, де живуть дідусь і бабуся. А про свою «пригоду» згадуватиме хіба що 16 березня – в день, коли йому врятували життя.
Головна 
