Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Вже стало доброю традицією, що перед початком весняної посівної кампанії фермери Кобеляччини проводять своєрідну виїзну нараду. От і в цьому році голова районної організації фермерів Григорій Казирід об’їхав майже весь регіон – від Григоро-Бригадирівки до Жуків. Запросив він в поїздку і журналістів, щоб розповіли, як живуть, як готуються до посівної аграрії Гуртове – не чортове Першим пунктом зупинки невеликої делегації, до складу якої, крім Григорія Казиріда і журналістів місцевих ЗМІ, увійшов і агроном Управління агропромислового розвитку Валерій Пилипенко, стало село Григоро-Бригадирівка, що знаходиться на самій межі з Кременчуцьким районом. Тут вже більше 10 років успішно господарюють Іван Лещенко та Олександр Зубенко. Вони очолюють відповідно фермерські господарства «ЛІС» та «Кристал». «Це два унікальні хлопці, - говорить про григоробригадирівських фермерів Григорій Казирід. – Із самого початку вони разом обробляють вже 1500 гектарів землі. Все роблять разом – і сіють, і жнивують, і зерно зберігають та продають. У них лише бухгалтерія роздільна. І за весь цей час у них не було жодної сварки, жодних непорозумінь. От і кажіть після цього, що «гуртове – чортове». І це дійсно так. Іван Лещенко та Олександр Зубенко навіть своїм виглядом буквально випромінюють доброту і оптимізм. Обоє високі, статечні, вони навіть в «гарячу» передпосівну пору нікуди не поспішають. І все встигають. Вже на початку березня григоробригадирівські фермери були повністю готові до посівної – техніка відремонтована, солярка закуплена, насіння для посіву відкаліброване і протруєне. Затримка була лише за погодою. «Оце залишилось лише сівалку під «ковбасу» підварити», - посміхається Олександр Зубенко. «Ковбасою» фермер називає сою. Сіяти її будуть аж у травні. А техніка для посіву готова вже в кінці березня. До речі, в «Кристалі» та «ЛІСі» віддають перевагу вітчизняному не генномодифікованому сорту сої «Аннушка».
Земля в цьому році буде голодненька Наступна зупинка – у Солошиному, що за кілька кілометрів від Григоро-Бригадирівки. Тут «парадом» командує Володимир Струк, директор СФГ «Шанс», один з найактивніших депутатів Кобеляцької райради. Зубенко та Лещенко, які теж поїхали до колеги, одразу починають його під’юджувати: «Ти чого до цього часу тракторну бригаду не заасфальтував? Оце будемо ми машини в багнюку заганяти!» - «Яка багнюка, у нас одні супіски, вже сіяти можна, - відповідає Струк. – У нас Якушев (Ігор Якушев – агроном фірми «Райз», постачальник насіння та засобів захисту рослин) як був, то дивувався, як на нашій землі хоч щось родить». Та завдяки старанням і наполегливості аграріїв із «Шансу» добре родить і солошинська земля. У Володимира Струка, який обробляє 1300 гектарів землі, все до посівної готове. Він вже підживив озимі. А це – 300 гектарів пшениці, 150 – ячменю та 200 – ріпаку. «Але добрив ми в цьому році внесли менше, - зітхає Струк. – Земля буде голодненькою». Головна причина цього – відсутність коштів. У 2008 році «Шанс» придбав два комбайни «Джон Дір», дві «джондірівські» сівалки, іншу техніку. Вистачило б грошей і на добрива, та підвели ціни на продукцію. У 2008-9 маркетинговому році вони різко знизились. Скажімо, тільки у березні безготівкова ціна на соняшник досягла 2000 гривень за тонну. «А був же соняшник і по тисячі, - говорить фермер. – Це ж нікуди не годиться. Не потрібно нам 5 тисяч за тонну, дайте 2-2,5 тисячі, але постійно».
І гордість, і клопіт одночасно Схожі клопоти і у керівника бережнівського господарства «Нива» Анатолія Сердюка. У 2007-8 маркетинговому році, як і чимало аграріїв, він отримав непоганий прибуток за рахунок високих цін на сільськогосподарську продукцію. Сподіваючись на подібну тенденцію, в році наступному взяв у кредит комбайн «Джон Дір». Кредит був валютним, у доларах США. А тут впали й ціни, і гривня. І схопився фермер за голову. Йому все ж вдалося перевести виплати в гривні. Та й в цьому разі Сердюку за комбайн доведеться заплатити набагато більше, аніж він розраховував. «Так що це і гордість моя, і головний біль одночасно», - підсумовує аграрій, показуючи свій комбайн. У 2008 році Валерій Дрига отримав на кукурудзі 150000 гривень збитків Валерій Дрига, керівник господарства «Відродження», що в Дрижиній Греблі, теж є одним із «старійшин» фермерського руху. Він обробляє майже 600 гектарів землі. Теж має всю необхідну техніку. За свого комбайна Дрига заплатив повністю і проблем із виплатою кредиту не має. Але, як і колеги, незадоволений ціновою політикою на аграрну продукцію. «У минулому році посіяв 100 гектарів кукурудзи і отримав 150 тисяч збитків, - бідкається Дрига. - Восени ціна на неї була 180-200 гривень за тонну. Навіщо ж її сіяти?» А найприбутковішою культурою для «Відродження» став цукровий буряк. Дрига посіяв цю культуру на 4 гектарах і отримав урожай в 430 центнерів з гектара. «Є в мене цукор, є й мед, так що «солодко живу», - посміхається Валерій. А далі Дрига підсумував: «А взагалі-то нас поки що дурять. Наші ціни в кращому випадку залишаються незмінними, а от ціни на запчастини і добрива стрімко ростуть. Кредити ж нам пропонують не пільгові, а під 30% річних» Сергій Жук підживив 850 гектарів озимих Останя наша зупинка у Жуках, де господарює Сергій Жук, представник славної хліборобської династії Жуків. Його «Громада» є найбільшим фермерським господарством Кобеляччини. Є у Жука земля навіть в сусідньому Козельщинському районі. Всього в обробітку у «Громади» знаходиться 3 тисячі гектарів ріллі. Зустрівши гостей, Сергій Миколайович одразу запросив усіх до столу. - Заходьте в дім, пригощайтесь чим Бог послав. - Е, ні. Ти нам покажи своє господарство. - Потім подивимось. Галушки стигнуть. Але вмовити колег Жуку так і не вдалось. Всі гуртом подались на тракторну бригаду. А там було на що подивитись. Тут тобі і «Джон Діри», і суперпотужні трактори «Кейс» і «кейсівська» та вітчизняна техніка для обробітку ґрунту. «А ось і добрива мої, - підводить Жук до причепа, завантаженого величезними мішками із селітрою. – Вже майже закінчив підживлення на площі 850 гектарів. В годину ночі підйом – і в поле, щоб по мерзлому ґрунту розкидати». І вже після екскурсії по тракторній бригаді всі сіли за стіл. Він був накритий по-українському щедро. «О, Жукам голод не загрожує», - жартували гості. А Григорій Казирід сказав: «Все мені у вас, хлопці, подобається. І дружні ви, і працьовиті, і активні. Одна біда – розвели вас по різних партіях. Нам свою партію потрібно підтримувати – фермерську». Але політика - то вже інша, не аграрна історія. Про неї фермери говорили вже без присутності преси.
Головна 
