Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Ну й порадував своїх опонентів та німецьких журналістів наш міністр внутрішніх справ. Ну й бойовий чоловік, безкомпромісний і принциповий. Пам’ятаєте, як він копняків надавав київському міському голові? Ще й вибачатись відмовився. Мовляв, не царська це справа – перед наркоманами вибачатись. Скандал той затих і вже й призабувся. Але невгамовний Юрій Віталійович вирішив продемонструвати свою принциповість і на німецькій землі. Взяв, і тамтешнім поліцейським, причому живим, а не «лежачим», копняків надавав. Та ще й при рідному синові, та ще й у нетверезому стані. От молодєц! В переддень 9 травня так відплатити нащадкам фашистських окупантів. Цікаво, що при цьому кричав міліцейський міністр: «За Україну» чи «За Родіну, за Сталіна!». Підняв авторитет держави Україна в світі, що й говорити. А ще Юрій Віталійович сколихнув політичне життя в Україні, нудне й нецікаве останнім часом. Він дав шанс – одним попаритися, іншим – поторгуватись за посади та преференції в бізнесі. У якійсь би Данії чи Голандії все пройшло б швидко і нецікаво. Там що? «Засвітився» хтось у скандалі чи потрапив під підозру – швиденько пише заяву про відставку, її приймають і «до побачення». Ти вже стаєш «політичним трупом». У нас же все інакше. Міністр то заяву написав. Хоча це й дивно. Подумаєш, п’яним бився і матюкався. Та хто з українських посадовців цього не робить? Але відставку приймати щось не поспішають. Щось їм там ще розглядати, перевіряти потрібно, комісію в Німеччину посилають. Напевне, щоб і її члени пива тамтешнього сьорбнули. Кажуть: «Може все це неправда. Може міністра підставили! І вистачає ж фантазії й совісті таке говорити! Йому що, хтось силою горілку в горлянку заливав? Чи німцям робити нічого, крім того, щоб з якимось Луценком битися? І сміх, і гріх, їй Богу. Просто Юрій Віталійович, як і більшість його колег, є яскравим представником горезвісних «нових українців». Вони отримали можливість керувати і бізнесувати. І все це впало на їх нещасні голови швидко і несподівано. А голови не витримали й запаморочились. На жаль, такі поняття, як репутація, честь і гідність більшості людей, котрі нині в Україні займають щаблі влади, незнайомі. І так повсюдно, зверху-донизу, з Києва до Кобеляк. Якби українське законодавство дозволяло журналістам бути справжніми «папарацці», то навіть в нашому провінційному виданні ми б через номер про різні походеньки місцевих «владик» репортажі друкували. Причому з фотографіями.
Головна 
