Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
«Що зараз із людьми сталося, не розумію, - бідкається 69-річна жителька Біликів Таїса Соломко. - Неначе знавісніли. У війну німці в Куст-Кущах всього одну хату спалили. А зараз наші трощать їх десятками» Таїса Іванівна разом із донькою Ольгою Іваненко з десяток років тому придбали у селі Куст-Кущі, що за 2 кілометри від Біликів, невеличку хатинку. «Ми її дорого купили, навіть долари довелося давати», - згадує жінка. А в березні 2009-го жінці розповіли, що доньчину хату розбирають. Коли вона з донькою приїхала на околицю Куст-Кущів, де розташована будівля, то вжахнулася від побаченого. З хати зняли дах, повністю розібрали невеличкий цегляний сарайчик. Схожих руйнувань зазнали ще шість так званих хат-пусток, розташованих поряд. Не пошкодженою виявилась лише старезна глиняна хата під очеретом. «Там цегли немає і шиферу, злодіям лише ці матеріали потрібні», - пояснює Таїса Іванівна. Вже через кілька днів жінка дізналась про те, хто і як розібрав доньчину хату. «Вони приїхали, зняли шифер, розбили сарай, завантажили будматеріали в грузовика і поїхали, - розповідає пенсіонерка. – Але машина застрягла у багнюці. Тоді вони поїхали до Сергія Жука, місцевого фермера, і найняли в нього трактора, щоб витягти автомобіль. Люди все те побачили, почали обурюватись. А вони кажуть: «У нас всі дозволи є. Із сільрадою домовлено.» Та які дозволи? Наша Люда (голова Червоноквітівської сільської ради Людмила Рибалко) зроду на таке не піде». Наступного дня Таїса Іванівна таки зателефонувала до голови сільради. І та категорично заперечила наявність будь-яких дозволів у людей, які розбирали будинки в селах. До речі, самовільний розбір хат є справжнім лихом для Червоноквітівської сільради, на території якої знаходяться Куст-Кущі. Села тут малолюдні, дуже віддалені одне від одного. Одним словом, є де розгулятися кримінальному елементу. Так малесеньке сільце Новоселівка було фактично повністю розібране на будматеріали. За ним черга дійшла до Куст-Кущів. Хто займається подібним бізнесом, у навколишніх селах знали. Дізналась про це і Таїса Соломко. Наймав робітників для розбору будівель такий собі Юрій П., житель села Жуки. Молодий хлопець із досить заможної родини відомого в окрузі підприємця вирішив започаткувати власну справу. І не придумав нічого кращого, як розбирати покинуті або нібито покинуті хати. Він наймав робітників, благо дешевих рук вдосталь, платив їм по 50-100 гривень на день, і ті охоче розбирали будівлі. Працювали вдень, ні від кого не криючись. Шифер продавали по 30 гривень за лист, цеглу – по 70 копійок за штуку. Не дивлячись на кризу, яка начебто вирує в Україні, будматеріали розходились дуже швидко. В тих же Куст-Кущах подейкують, що на їх хатах Юрій встиг і на новеньку іномарку заробити. Говорять і про те, що молодий «бізнесмен» діяв так нахабно, тому що мав «дах» у правоохоронних органах. Як би там не було, але розбір будівель у селах Червоноквітівської сільради досить успішно тривав і у 2008-му, і на початку 2009-го року. Люди скаржились, але нічого не мінялось. «До мене приїжджав наш колишній дільничний, - розповідає Таїса Соломко. – Ну й що, послухав, походив і поїхав. Це було ще до того, як доньчину хату розібрали». Людей, які розбирали будівлі в Куст-Кущах, бачила 69-річна Галина Милька. Вона живе в самому кінці Куст-Кущів. За її хатою лише ліс. До найближчої оселі, де живуть люди, – півтора кілометри. «Та шо, хати почали розбирати ще в декабрі, - розповідає Милька. – Чиргикаю собі дрова, коли чую, щось гупає. І шо мене дьорнуло потеліпатись туди. Дивлюсь, хлопці хату валяють. Я їм і кажу: «Ви чиї?» А вони: «Ми білицькі, всі розрішенія маєм». А я: «Ой, не брешіть. В мене племінниця в райотдєлі робе, я їй розкажу». А один, здоровий такий: «Та я її знаю, сам в міліції робив». Придивилась я - точно, Ванько, робив він трохи в міліції». Погроза звернутись у міліцію подіяла. І робітники на кілька тижнів зникли. Та наприкінці лютого знову з’явились. «Я курей заганяла якраз, коли дивлюся, у Сіминій усадьбі хвіртка в заборі відкрита. Сіма Халява - знайома моя. Вона в іншій хаті живе, а ця пустує, - продовжує розповідь Галина Милька. – Я до двору, дивлюся, а в хаті вже й криші немає. Я їй як сказала, вона моментально з лиця спала. А потім очірідь ось і до Тасиної хати дійшла. Нарозказувала я вам, вб’ють мене за це». - Не бійся, не вб’ють, ти ж заяву в міліцію не писала, - підбадьорює Таїса Соломко. - Ні, не писала. - А Таїса Іванівна вирішила написати. І пішла прямо на прийом до новопризначеного начальника Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Анатолія Гриценка. Той пообіцяв розібратися в ситуації і вжити відповідних заходів. І дійсно, за фактами незаконного розбору будівель порушені три кримінальні справи. Юрій П. перебуває під слідством. «Ви знаєте, як змінився в Кобеляках начальник міліції, то ситуація трішки покращилась, - коментує Таїса Іванівна. – Він такий молодий, енергійний, може щось і змінить». А потім, зітхнувши, додає: «Але як це важко, он у мами покійної хаті, вона теж у Куст-Кущах жила, днями вікна побили. Може це помста?»
Головна 
