Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
«Чим більше брешеш, тим більше тобі вірять» Геббельс Вони прийшли до влади разом з помаранчевою революцією, коли на американські гроші обманутий український народ призначив гарантом Конституції колгоспного бухгалтера-пасічника, повіривши в брехливі популістські обіцянки про нове уже «помаранчеве світле майбутнє». Прийшли за рахунок авторитету лідерів політичних партій-переможців, які цинічно нахабно і головне безкарно обманули своїх виборців, а не за рахунок особистих розумових здібностей, чи досягнень в трудовій діяльності. Просто своєчасно перефарбувалися в помаранчевий колір. Швидко реалізували в дійсність принципи римських імператорів - «разделяй и властвуй», додавши до нього ще і свій власний – «продай що зможеш». А після випадку приставання двох здоровенних і п’янезних дядьків до малолітніх дівчаток у районному центрі культури і дозвілля всім стало зрозуміло, що нова влада своїх не здає. А місцеві Швондєри і Шарікови взагалі втратили здоровий глузд, переконавшись в своїй безкарності і недоторканності. Між запоями і поїздками на шабаш лохотронщиків у Львів вони швидко перетворили Кобеляцький район на найгірший район Полтавської області по всіх показниках економічного розвитку (25 місце серед 25 районів). Розвалили й підім’яли під себе половину сільгосппідприємств, привівши туди «своїх інвесторів» (Прапор, Іскра, Клименки), а власників промислових підприємств своїм нахабством і ненажерливістю змусили втекти з району (Цукровий завод, МКК, Зоря, Нафком і т.д.) І все заради людей, заради поповнення районного бюджету і, звичайно, для залучення приватних інвестицій в район. Маніпулюючи так званою партійною дисципліною за допомогою районних депутатів розпродали і оформили на своїх узбережжях річок Дніпра і Ворскли (Свілогірське, Орлик, Радянське, Вільховатка), віддали на грабіж та безкоштовне користування пісчані та гранітні кар’єри, водні об’єкти, та мисливські угіддя. Звичайно ж «оранжеві гауляйтери» усвідомлюють, що керувати їм залишилось недовго, що їх ніколи не виберуть прямим голосуванням люди, що їх уже ніколи не призначать зганьблені ними ж покровителі. Саме тому вони під виглядом залучення інвестицій в район і намагаються продати всю територію району під прибуткове, але дуже екологічно шкідливе виробництво бройлерного м’яса, залучивши собі в помічники ними ж і принижених декількох сільських голів, яким пообіцяли посади на птахокомплексах з кількатисячною зарплатою, і які по своїй наївності уже записують свої родичів на «теплі і грошові» місця. Навіть не підозрюючи, що через 2 – 3 роки цих грошей не вистачить на лікування придбаних на комплексі хвороб, що їх будут проклинати батьки хворих дітей, що пити воду в колодязях не можна буде, луки і пасовища повигорають, а головне багатство району – земля - захлинеться в радіаційному і отруйному курячому посліді. Прикладів можна навести безліч: Київщина, Рівненщина. Чернігівщина, Харківщина і т.д. Люди в цих регіонах уже боряться з екологічним лихом, яке нам намагаються нав’язати. Звичайно, новоспечені мільйонери виїдуть зі своїми сім’ями із забрудненої території району, а сьогоднішні сільські голови, прихильники будівництва, залишаться, якщо їх не підставлять так, як світлогірського колегу. Ще в далекому 1977 році перший секретар Полтавського обкому партії Ф.Т. Моргун захистив перед Кремлем кобеляцьких людей від будівництва атомної станції біля села Сухинівка, а в 1983 році він же не дозволив будувати в Кобеляцькому районі завод БВД (побудували в Кременчуці). Сьогодні кобелячанам нав’язують виробництво, яке перевищить по своїй шкідливості катастрофу на Чорнобильській АЕС, обернувши їх в безсловесну біомасу, яка готова терпіти приниження і знущання над собою і, що найстрашніше, над своїми дітьми і онуками. Саме їх, ще ненароджених і маленьких, нічого не розуміючих громадян незалежної України сьогодні хочуть приректи на існування на забрудненій території, де вони почергово вимруть від неякісного і неповноцінного харчування і хвороб. Я, як простий мешканець Кобеляцького району, як депутат Полтавської обласної ради, вважаю своїм обов’язком довести до відому населення району про ту небезпеку, яку несе за собою будівництво і введення в дію птахівничих комплексів в Кобеляцькому районі. 1. Сама технологія виробництва надзвичайно прибуткова для власника комплексів, а не для громади. Всі мільярдні прибутки надходитимуть звичайно ж в Росію, а тут залишиться орендна плата за землю і спотворена екологія (наприклад Чорбівській сільській раді надходження за розміщення помету з усіх комплексів становитиме лише 12 тисяч грн. в рік. Я не вважаю, що ця сума є достатньою компенсацією за можливі наслідки зберігання помету). 2.Величезна насиченість об’єктів на території району. В Росії в Рокитнянському районі Бєлгородської області, територія якого приблизно така як і Кобеляцького району розташований лише один виробничий підрозділ птахокомплексу – в нас же планують побудувати чотири (Червоні Квіти, Іванівка, Красне, Шенгури). Згідно рекламного проспекту Рокитнянський комплекс має потужності для виробництва понад 120 тисяч тонн бройлерного мяса. Наші 4 комплекси близько 500 тисяч тон. 3. Розміщення птахокомплексів біля населених пунктів. В Росії птахокомплекс розміщений в степу далеко від населеного пункту (це видно на рекламному проспекті і це бачили всі члени делегації, яка там побувала). В Кобеляках планується будівництво комплексів за 20-30 метрів від села, (в Іванівці - в самому селі), на розвалинах колишніх молочнотоварних ферм, виробництво на яких було екологічно чисте. 4. Проблема утилізації курячого помету. Якщо один комплекс Росії має змогу виростити більш ніж 120 тисяч тонн мяса, то аналогічні наші чотири - 500 тис. тонн. Біологічна норма виділення пташиного помету 5 кг на 1 кг мяса. Виходить що за один рік у нашому районі може бути вироблено 500000 х 5 = 2500000 тонн радіаційного і отруйного пташиного помету, який по концентрації в десятки разів перевищує звичайний гній від ВРХ. Чому радіаційний? Я впевнений, що навіть найбільший прихильник будівництва не буде заперечувати, що інфрачервоні лампи (навіть ті, якими ми вдома обігріваєм курчат) виділяють певну кількість радіації. Чому отруйний? Тому що разом з послідом буде виділятися і частина незасвоєних хімічних компонентів комбікормів. Бо саме випромінювання плюс біохімічні добавки в кормах і дають можливість згідно технології виростити 2,6 кг бройлера за 40 днів, тоді коли в природі потрібно 180-200 днів. 5. Забрудненість повітря аміаком. Я впевнений, що кожен хто тримає курей знає який запах стоїть в закритому приміщенні, де ночували 20-30 курей. Хто не тримає курей, рекомендую сходити до сусіда, і подихати на повні груди 2-3 хвилини –упевнений, що після цього більше птахокомплексів не захочеться. А якщо уявити скільки виділяють аміаку 30-50 млн. курей ? Мало не покажеться! Тому на птахокомплексах і будується дві труби діаметром 1,5 м і висотою 40 м щоб не було запахів на території і в самих приміщеннях, бо від великих доз аміаку в повітрі птиця гине. Але ми знаємо, що аміак має вагу більшу від повітря і має властивість нагромаджуватись над поверхнею землі. Тому вся отрута, викинута потужною вентиляцією через трубу, осяде на прилеглі території, що обов’язково призведе до загибелі наземних рослин. В Красилівській сільській раді Броварського району Київської області лише одне приміщення, де виготовляють з курячого помету компости для вирощування квітів і грибів. Близько 25 відсотків населення вражені хворобами легенів, тому що вміст аміаку в повітрі перевищує в 7 разів допустимі норми. В нашому випадку, це в тисячі разів більше. 6. Можливість виростання пташиного помету для підживлення землі. В Кобеляцькому районі 98,6 тис. ріллі. Навіть якщо кожен рік вносити на 1 гектар 20-30 тонн курячого помету, то через 2-3 роки земля перестане родити, бо від великого вмісту калію всі живі організми в ній будуть знищені. Наслідки навіть важко уявити. 7. Робочі місця. Це головний аргумент прихильників будівництва. Між тим, для вирощування одного мільйона бройлерів, згідно технології, потрібен лише один оператор зі спецпідготовкою зі знанням технології і певним досвідом. На жаль я не знаю в нашому районі жодного такого. А їх потрібно лише 40 операторів на весь район. Я не думаю, що навіть найсовіснішому і найпрацелюбнішому кобелячанину російський капіталіст довірить один мільйон добових курчат-бройлерів вартістю 10 мільйонів гривень. Єдине що може бути доручене нашим людям це вигортання радіаційного отруйного помету. Що стосується голів сільських рад, які мріють бути керівниками цих комплексів, то я їм раджу згадати, де і ким працюють керівники сільгосппідприємств, які знайшли для своїх господарств ефективних інвесторів. 8. Інвестиційна доцільність. Інвестиція, на мою думку, - це вкладення коштів в соціальну інфраструктуру регіону. Це ремонт і будівництво доріг, клубів, лікарень, навчальних закладів. А в нашому випадку - це вкладення коштів у власне виробництво на чужій території, де закони набагато лояльніші до шкідливих технологій. На закінчення хочу ще раз нагадати читачам, що ще ніхто нікому не робив добра безкорисно. Хіба що Ісус Христос. І якщо комусь добре й вигідно, то комусь погано й збитково. Це закони бізнесу. І ніде від них не подінешся. Не сприймаються, та й не тільки мною, методи і «наполегливість» керівників як районного, так і обласного масштабів. Люди повинні знати всю правду про цю так звану «інвестицію». І хорошу (рекламну), і негативну (реальну). Як депутат обласної ради, я проводжу зустрічі з депутатами і членами виконкомів сільських рад. І такої поголовної підтримки та згоди на будівництво птахокомплексу, як заявляють деякі сільські голови – немає. Збирають підписи проти будівництва в Жуках, Красному. А в Чорбівській сільраді більше половини населення вже проголосували проти. Тому я маю впевненість, що та екологічна біда, яку нам намагаються нав’язати, обмине наш район, і його територія так і залишиться екологічно чистою та інвестиційно привабливою.
Олександр Копелець, депутат Полтавської обласної ради, фракція Блоку Литвина http://exo.at.ua/