Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Заголовок твору відомого українського письменника Михайла Коцюбинського неабияк підійшов і до моєї статті. Справді ж, коні не винні. Не винні у тому, що колишні керівники району захоплювались цими тваринами і всіляко лобіювали «кінне» питання, а нинішні керманичі більше полюбляють футбол і не звертають уваги на коней. Не винні коні й у тому, що живуть у багнюці вже не перший рік. У тому, що, як і будь-які живі істоти, хочуть їсти, а кормів для них постійно не вистачає. У тому, що хочуть тепла і людської ласки, яких не можуть отримати від своїх нинішніх господарів. Але то все авторські сентенції. Тепер – про суть. У 2001 році за сприяння голови Кобеляцької районної державної адміністрації Олександра Копельця на околиці Кобеляк створено кінноспортивну школу. Вона успішно діяла і розвивалась, аж поки не змінилось районне керівництво. Ще якісь рік-другий кінна школа якось по інерції ще трималася на плаву. Але останні роки для закладу стали не найкращими. Начальник районного відділу освіти Наталія Коваль говорить, що наразі як такої кінноспортивної школи немає, вона є секцією дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ). - Коней ми не утримуємо, а зберігаємо на межі виживання, - нарікає голова районної комісії з питань соціально-економічного розвитку регіону, інвестицій, будівництва та управління майном Вікторія Шкарбан. – Треба щось вирішувати із закладом, далі так тривати не може, він не повинен і надалі перебувати у такому ганебному стані. Саме за її ініціативою та наполяганням після неодноразових перенесень та зволікань була скликана комісія по розгляду питання функціонування кінної школи. 7 травня комісія у складі найактивніших депутатів районної ради, начальника відділу освіти Наталії Коваль, директора Кобеляцької ДЮСШ Руслана Сабірова та двох депутатів обласної ради – Анатолія Шкарбана та Олександра Копельця - вирушила до кінноспортивної школи. - Вибачте, що я оце без запрошення приїхав, але не можу стояти осторонь, бо школа – то моє дітище, - каже Копелець. Вигляд у «дітища» того дня (та й не тільки) був не дуже: облуплені та погризені огорожі, у загоні – повно багнюки, та й самі коні мали не найкращий вигляд – худі, брудні та понурі. Всього на конюшнях «утримується» 8 дорослих коней і одне лоша. На сьогоднішній день однією з найголовніших проблем у школі є відсутність тренера з верхової їзди. - Попередній тренер розрахувалась більше дев’яти місяців тому, - говорить Наталія Коваль. – На її місце поки що нікого не знайшли, адже щоб займати цю посаду, треба не лише любити коней, але й відповідати певним вимогам - потрібна відповідна освіта тощо. Школа б розвивалась, якби був тренер, а так діти приходять сюди, а немає людини, яка б їх навчила, розповіла про особливості верхової їзди. У школі працюють два робітники. Чоловіки виконують обов’язки сторожів, конюхів та завгоспів. Директор ДЮСШ Руслан Сабіров рідко навідується до коней, адже в його обов’язки входить не лише опікуватися кінноспортивною секцією, а й займатися «більш важливими» відділами – футболу, волейболу. До речі, зовсім інша ситуація у кінноспортивній школі, яка діє на базі відпочинку ТОВ «Зоря» у селі Кишеньки. Коні там ситі й доглянуті, регулярно беруть участь у змаганнях з верхової їзди. Відвідувачів можна побачити щодня – як місцевих, так і приїжджих. - Коні змінюють людей. Людина від спілкування з цими тваринами стає добрішою, - каже завідувач школи у Кишеньках Володимир Тесленко. Торік на утримання школи у Кобеляках з районного бюджету було виділено 64 тис. грн., з них 34802 грн. - на заробітну плату. То що ж залишається коням? Порятунок від голоду для них – це можлива спонсорська допомога від господарств району у вигляді зерна та сіна. В минулому році таку допомогу надав СБК «Радянське» - 5 тонн сіна. Виходить, що грошей з бюджету на утримання кінної школи не вистачає. Тому треба або більше коштів виділяти, або запроваджувати платні послуги для населення. Послуг школа фактично поки що не має права надавати, не маючи тренера. Та й лад треба спочатку навести на подвір’ї і в загоні, щоб люди приїхали на заняття верхової їзди у кінноспортивну школу, а не у свинюшник. - Обов’язково у кінній школі має бути директор чи керівник, - впевнена Вікторія Шкарбан. – Треба людину, яка б займалася окремо і безпосередньо кінним спортом, а не керівник ДЮСШ. Тоді б можна і за результати спитати в конкретної людини, а не в такої, яка займається кіньми на папері. Кілька місяців тому у школі зламався водогін, так працівники закладу не один тиждень носили відрами воду від Ворскли. Добре, що трапились такі ентузіасти своєї справи. А якби був директор у школі, той би одразу відреагував на поломку і вирішив проблему. Нещодавно головний отаман Козацької громади Кобеляцького району, він же заступник голови районної ради Микола Жук з метою збереження козацьких звичаїв та сприяння фізичному розвитку молоді (навчання верхової їзди, організація походів на конях, оволодіння українськими спортивними видами бойових мистецтв) звернувся до депутатів з проханням розглянути можливість співпраці Козацької громади з відділом освіти, зокрема кінноспортивною секцією. - У селах діти коней зовсім не бачили, - говорить Микола Жук. – Я пропоную райраді заключити з нашою громадською організацією договір про співпрацю, згідно якого козаки забезпечуватимуть коней кормами, наведуть лад на конюшнях і подвір’ї, а взамін матимуть змогу користуватися кіньми, привозити сюди дітей із сіл, організовувати походи на конях. Депутати, які були присутні на виїзному засіданні, нібито й не бачать нічого поганого у договорі, але не розуміють, чому козакам без офіційного документу про співпрацю не можна допомагати кінній школі. - Вам же і слова ніхто не скаже. Для чого той договір? – обурюється Наталія Коваль. - Співпрацюйте і так! Але отаман Козацької громади Микола Жук уперто хоче працювати лише після підписання офіційного документа. - Наталю Мефодіївно, та хай буде вже той договір, - умовляли депутати начальника відділу освіти. В один голос депутати «за» збереження осередку верхової їзди та однозначно «проти» продажу чи його закриття. - Потрібно жорстко запитати у виконавчої влади, чому дійшло до такого стану, поставити завдання, терміни і проконтролювати виконання, - говорить Анатолій Шкарбан. - Привласнити, продати або розвалити – набагато простіше, ніж навести елементарний порядок. Тож поговорили-поговорили того дня депутати та й роз’їхались. А проблема з кіньми залишилась невирішеною. Знов відбудеться виїзне засідання. Знову обговорюватимуть. А коні стоятимуть такі ж худі й брудні, як і стояли. Існує мінімум чотири варіанти вирішення проблеми. Перший – ввести посаду керівника кінної школи, який би безпосередньо займався справами у закладі. Другий варіант – з відділу освіти кінну школу вивести в інший відділ, наприклад, культури і туризму, якщо для освіти коні несуть навантаження. Тоді може б представники культури кінноспортивній школі приділяли б більшу увагу. Третім виходом є складання офіційного договору співпраці із районними козаками, з надією, що ті наведуть лад у кінній школі. Четвертий – жорстко запитати у влади, чому допущено такого стану, поставити завдання, терміни і проконтролювати виконання. Ще один вихід із ситуації, яка склалася, і він же найлегший, – залишити все, як є, і дозволити коням не жити, а виживати. Який варіант оберуть народні обранці?
Головна 
